Сам собі «нароби» світла!

Сам собі «нароби» світла!

Наталя та Сергій якийсь час жили у Рівному. Але залишили обласний центр, бо не могли після підвищення цін далі винаймати квартиру з їхніми невисокими зарплатами. Переїхали в Ромашківку Ківерцівського району, що на Волині, до батьків дружини. Хата велика, але і «челяді» багато — крім них, там жили Наталин брат із дружиною та двома дітьми. Тож мріяли про свій куток. Коли ж наскладали грошей на хату, раділи, як діти. Нічого, що будиночок невеликий, без електрики і за кількасот метрів від крайньої хати в селі. Головне — свій, не старий, у красивому місці, а електрику можна буде провести, з часом і сусіди з'являться — у цьому місці сільрада роздала землю під забудову.

Бери лопату, бо не буде зарплати

У грудні 2006 року офіційний рівень безробіття в Україні зріс до 2,7 відсотка. Про це повідомляють «Українські новини», посилаючись на дані Держкомітету статистики. Так, на 1 січня 2007 року в Державній службі зайнятості було зареєстровано 0,8 мільйона безробітних. Тоді як місяць тому їх було на 100 тисяч менше. Найбільша проблема із зайнятістю населення — традиційно в Тернопільській області, а найменша — в Києві. Тим часом Держкомстат повідомляє, що на 1 січня в Україні було зареєстровано 170,5 тисячі вакансій. До того ж безробітні в нашій державі отримують грошову допомогу, яка, щоправда, особливо не вирішить проблему — середній її розмір становить 251 гривню.

Пам'ять і гроші

Німеччина розрахувалася з українськими остарбайтерами. Як заявив голова правління Українського національного фонду «Взаєморозуміння і примирення» Ігор Лушніков, Німеччина завершила програму виплат. Компенсації почали виплачувати, зазначає УНІАН, у червні 2001 року, а закінчили 31 грудня 2006 року.

Усіх сиріт — у посилки

Віднедавна в Чечні більше немає дитячих будинків. Це, звісно, не значить, що тут більше немає сиріт — просто відтепер дітям шукатимуть інше місце «дислокації». Закрити всі дитбудинки на території республіки наказав прем'єр Чечні Рамзан Кадиров, а всіх сиріт мають роздати на виховання родичам.

Побиття Психей?

Побиття Психей?

Святошинський психоневрологічний інтернат — далеко не санаторій. Цей лікувальний заклад призначений для психічно хворих людей, які не можуть самостійно доглядати за собою і від яких відмовилися рідні та близькі. Він найбільший у Європі, а тому увага правозахисників до Святошинського інтернату особлива. Днями цей медичний заклад знову почали згадувати в пресі. Санітарка столичного інтернату Олена Сторожук побила тамтешню пацієнтку — саме це повідомлення, озвучене відомим правозахисником Едуардом Багіровим, шокувало багатьох. Пан Багiров очолює Міжнародну Лігу захисту прав громадян і запевняє, що звернення зi Святошинського психоневрологічного інтернату зі скаргами на персонал до нього надходять не вперше. За його словами, здебільшого йдеться про неналежне утримання пацієнтів і агресивність до них з боку санітарів. «Протягом останніх двох років я отримую від родичів скарги на умови утримання пацієнтів у цій лікарні. Незважаючи на те, що триває це вже не перший рік, що лікарню перевіряли відповідні органи, свавілля досі процвітає», — розповідає «УМ» Едуард Багіров.

Діти — не верблюди...

Скандальна історія про те, як у Черкаській міській середній школі №22 першокласники гуртом обплювали свого однокласника, отримала продовження. «УМ» нещодавно розповідала про те, як 67-річна вчителька Валентина Шевчук із «виховною метою» наказала першокласникам «дати здачі» шестирічному Мишкові за те, що він, за скаргами дітей, на них плював. Педагог поставила в коло всіх постраждалих малюків і наказала хлопчикові підходити до кожного з них — так усі по черзі мали плюнути.

Бачити руками

Бачити руками

Інколи батьки трохи розгублюються, коли вперше приводять своїх діток до Олександра Войнаровського. Незвично їм бачити, як незрячий масажист, протискуючи у спеціальному зошиті якісь тільки йому зрозумілі дірочки, занотовує дані про маленького пацієнта. Незвично, як повільно і обережно, завченим маршрутом, підходить він до кушетки... Але розгубленість триває недовго —далі, як правило, з'являється усмішка. Спочатку на вустах малого карапуза, який потрапляє до рук Олександра, а потім і в дорослого, який бачить, як вправно виконує необхідні маніпуляції медик.

13-річний вогнеборець

13-річний вогнеборець

Юного мешканця села Головенка Житомирського району, 13-річного Вадима Нестерчука, односельчани віднині знають як справжнього героя-рятівника. Адже напередодні нового року хлопчик виявив неабияку мужність — виніс із вогню четверо малюків. Того дня, розповіли «УМ» у прес-службі Міністерства з надзвичайних ситуацій, мешканка села Катерина Аніканова, мати шістьох дітей, пішла до школи за подарунками для малюків. Удома залишилися п'ятирічні близнюки Валентина та Андрійко, а також двоє братів, двох і шести років.

Статистику на хліб не намажеш...

Статисти з Міністерства праці та соціальної політики стверджують, що працюючим українцям щомісяця краще живеться. І посилаються на дані з середньої заробітної плати. Зокрема, за словами заступника міністра Миколи Солдатенка, середньомісячна заробітна плата за січень-листопад 2006 року, порівняно з відповідним періодом минулого року, зросла на 29,7 відсотка і становила майже 1021 гривню на місяць. Номінальна заробітна плата у листопаді 2006 року, порівняно з листопадом 2005 року, зросла на 23 відсотки і становила 1104 гривні.

І в 45 життя тільки починається!

І в 45 життя тільки починається!

«Тепер я точно знаю — після сорока життя тільки починається», — казала головна героїня фільму «Москва сльозам не вірить». Але кіно є кіно, там усе можливо. А в житті... І в житті неможливого теж немає — а це вже точно знає волинянка Лідія Мультан, яка тільки у сорок п'ять уперше почула у своїй хаті «мамо», «мамцю», «матусю». У сорок п'ять років вони з чоловіком сіли за парту, щоб учитися батьківству...