Київська ГЕС знову в центрі скандалу. Як запевнив «УМ» відомий еколог Володимир Довбах, який нещодавно в черговий раз оглянув греблю та навколишню територію, загроза її прориву нині реальна, як ніколи. Нагадаємо, що суперечки навколо забудови греблі під Вишгородом точаться давно, але ці землі й надалі стають чиєюсь приватною власністю. А численні порушення норм безпеки при забудові наближають катастрофу. «Якщо греблю, не дай Боже, прорве, — лівобережні райони столиці може змити протягом 15 хвилин! А там i до Запорізької АЕС дійде», — каже еколог.

Черговим виборчим «хітом» стали заходи безпеки під час візиту Віктора Януковича в середу у Кіровоградську область. Приводом для хвилювання, напевне, стала інформація про можливі політичні провокації проти лідера Партії регіонів, про що сам Віктор Федорович заявив ще на Дніпропетровщині.

Протягом минулого тижня гості кримського «Артеку» могли пересвідчитися на власні очі в тому, що українські дітлахи можуть не лише відрізнити «цеглину» від знаку «зупинку заборонено», правильно обійти автобус і зрозуміти без слів, чого хоче регулювальник, але й процитувати напам’ять мало не всю збірку з Правилами дорожнього руху та стати на перехрестя, аби самостійно регулювати рух. Наприкінці тижня 14 вересня у Міжнародному дитячому центрі «Артек» завершилися змагання команд–учасниць XXХІ Всеукраїнського зльоту юних інспекторів руху (ЮІР) та фінал ХІ Всеукраїнського конкурсу КВН ЮІР під девізом: «Зробимо дороги безпечними для дітей». Кореспондент «УМ» побувала в дитячому центрі й дізналася, чому даішники регулярно проводять такі зльоти.

Тільки–но правоохоронці присікли діяльність найбільшого в Україні підпільного конвертаційного центру, що досяг 600–мільйонного обсягу фінансово–господарських операцій, як потрапив на очі місцевих податківців тіньовий синдикат під прикриттям цілком легального товариства з обмеженою відповідальністю. Організатором структури виявився тихий мільйонер–юрист, що довго не потрапляв у поле зору міліції і встиг понад 80 млн. грн. «відмити» і ще 3 млн. грн. незаконно відшкодувати з держбюджету. Причому сервіс бізнес–структури не обмежувався послугою «прання» валюти. Клієнтам забезпечували й... відшкодування ПДВ.

Світ жорсткий, а переживаннями ділитися ні з ким — ми не американці й не маємо власних психотерапевтів, що відкачують після невдач. Але тепер є панацея — на яскравих онлайнсторінках кожний може створити свій власний всесвіт. Де можна бути не собою, а своїми мріями. Куди можна «злити» всі свої негаразди, бо він терплячий та чуйний, цей новий витвір людського інтелекту — «Живий журнал».

Я вже років зо три не дивлюся телевізор. Як на мене, цей інформаційний простір давно не задовольняє потреби глядачів. Інтернет за швидкістю викладу та оновлення обійшов навіть радіо. Ти просто натискаєш кнопку браузера — і весь світ перед тобою. Обговорення всіляких тем і новин, яке раніше відбувалося на кухні, переміщувалося то в чати, то на форуми, але закріпилося у певному форматі в «Живому журналі».

«Розкажіть, що там зараз робиться в Києві?» — запитували Ольгу Богомолець неповнолітні засуджені Кременчуцької виховної колонії, а згодом i не вперше засуджені жінки Надержинщинської виправної колонії у селі Божкове. «Та що там робиться... По один бік стоять люди з одними прапорами, по інший бік — з іншими. Ллється бруд, триває виборча кампанія, — однаково відповідала в обох випадках автор і виконавиця сучасних українських романсів. — А робочих рук не вистачає. Отже, ви потрібні країні. Пам’ятайте, усе залежить лише від вас. Як ви побудуєте власне життя, так i буде».
Але на цьому схожість обох концертних виступів Ольги Богомолець в «малолєтке» Кременчука та на жіночій «зоні» під Полтавою фактично завершується. Різний вік, різна стать, відтак потрібні й різні підходи. Вже коли відбувся другий етап благодійного концертного туру співачки в’язницями, пані Богомолець зазначила «УМ», що не ставила собі за мету порівнювати сприйняття засудженими української пісні на вірші Ліни Костенко та Євгена Сверстюка в обох виправних установах Полтавщини. «Просто я їду сюди зовсім не за враженнями... А результати від виступів? Можливо, вам теж вдалося їх відчути», — скромно додає вона.

Людей, яких десять років тому вітчизняні підприємства масово виштовхували на вулицю без вихідної допомоги, лякала не тільки перспектива голоду. По той бік прохідної вони залишали друзів, дешеві путівки на море, скромні, але гарантовані обіди в заводських їдальнях, корпоративні вечірки у передсвяткові дні і взагалі цілий світ, що, власне, і був їхнім життям. З того часу, здається, минула вже ціла епоха. На зміну соціалістичній прийшла ринкова економіка, що традиційно потребує кваліфікованих кадрів. Але, як з’ясувалося кілька років тому, суто житейські уподобання потенційних робітників за цей час ніскільки не змінилися. На завод і тепер можна заманити людей лише разом зі старим, а то і набагато повнішим соціальним пакетом.

За цей матеріал ми дякуємо Дмитрові Табачнику. Так-так, тому самому знаменитому віце-прем'єрові уряду Януковича. В історію України цей пан увійде завдяки податкам на книжки 2004 року та заявам про українську національну ідею і місце україномовної інтелігенції 2007-го. У 2004-му українські письменники у відповідь спалили свої невидані рукописи. У 2007-му дружно посміялися. Ну звичайно, чи заслуговують висловлення «гуманітарного» віце-прем'єра на іншу реакцію? Але, з іншого боку, якось образливо чути, що національною ідеєю українців є добробут. Усяке в нашій історії траплялося — Хмельниччина, Коліївщина, отаманщина, партизанщина і, врешті-решт, Помаранчева революція, — різні прапори, транспаранти, корогви, але на жодному не було написано «Добробут». Та й навіть нічого схожого: воля, незалежність, віра, помста, навіть демократія — але не добробут. І справа тут не тільки в Україні — ми просто не можемо уявити собі націю, яка одностайно підіймається на війну за добробут. Це вже якась банда, а не нація, погодьтеся.

Дані про безробіття в Україні якось не в'яжуться із величезним кадровим дефіцитом великих міст. Причому відчувається гостра потреба як офіціантів і слюсарів, так і топ-менеджерів. Невдовзі країна може зіткнутися з проблемою відносно дешевої азійської робочої сили