«Ух ти, концерт, шо лі, буде?» — зацікавлено роздивляються сцену на майдані Незалежності кілька підлітків. «Нє, флагі — ето опять что-то політічєскоє», — визначає один, очевидно, «найпідкованіший» у політичному сенсі. Молодь одразу втрачає цікавість до споруди і прямує до лавочок (у руках — пляшки з пивом, незважаючи на погрози мера Черновецького заборонити розпивання спиртних напоїв у центрі Києва).
На перший погляд, до Українського дому потрапити непросто — центральний вхід повністю загороджений синьою сценою, з якої через кілька годин виступатимуть члени «коаліції національного єднання» та їхні ідейні соратники, навколо стоїть міліція. Однак насправді, як з'ясувалося, пройти всередину можна без проблем — там відбувається багато конференцій і виставок, тому «пропускну» систему встановлювати марно. Металеві «рамки» стоять лише перед входом до залу, де зазвичай відбуваються концерти.
«Затесавшись» у лави учасників мітингу, чи то пак, Форуму національної єдності, який проводили на Європейській площі перед Українським домом члени правлячої коаліції, журналістка «УМ» аж ніяк не сподівалася почути щось компрометуюче. Ну справді, це ж уже просто смішно — розповідати про гроші, які нібито платять за участь у таких заходах, звезених студентів тощо. Смішно — не смішно, а все це було: групки молодих людей, не соромлячись, «ділили» прапори, бідкалися, як би не забути «відмітитися в списку», обговорювали, куди підуть «на пиво» після того, як отримають «заробіток».
Політолог Вадим Карасьов рідко помиляється. Його політичні прогнози зазвичай справджуються, а оцінки вирізняються точністю й об'єктивністю. Тож «УМ» вирішила поцікавитися у директора Інституту глобальних стратегій його оцінкою поточних подій в українському політикумі, розворушеному після зимової «сплячки», та баченням подальшого розвитку цих подій. Принагідно пан Карасьов відкрив невеличку таємницю: «Політики насправді значно простіші й менш розумні, ніж здається. А завдання політологів — їх «облагороджувати» й трохи ідеалізувати, аби люди думали про них трохи краще»...
У«Народного союзу «Наша Україна» знову буде вирішальний з'їзд. Він пройде в останній день березня — саме цієї суботи минає термін, який ще минулого року, ставши головою ради «НУ», означив Віктор Балога. Керманич президентського секретаріату прийшов до керівництва партією, щоб оновити її. Ніхто не приховував, що Балога в «Нашій Україні» — тимчасовий голова. Його місія полягала в тому, щоб зачистити проблемні місця під прихід уже повноцінного лідера. Тривалі дискусії закінчилися тим, що нині головним претендентом на лідерство в «НУ» є... Віктор Ющенко. Якщо, звісно, на те буде його добра воля.
Наступним питанням порядку денного після подолання президентського вето на закон «Про Кабінет Міністрів» урядова коаліція називає законопроект «Про внесення змін до Конституції України щодо удосконалення системи місцевого самоврядування». Його реєстраційний номер — 0900, у парламенті попереднього скликання він «уславився» за номером 3207-1, надалі у цій публікації зватимемо його «проект 0900».
(Закінчення. Початок — у вчорашньому номері «УМ»)
Юрій Луценко — чи не найчастіший, з-поміж інших політиків, гість на редакційному «подіУМі» «України молодої». Але ж — і найактивніший та найбільш говіркий. Ще недавно він сидів за цим столом у кабінеті редактора в статусі міністра внутрішніх справ, а тепер — як один із лідерів опозиції, котрий шпетить на всі заставки нового главу МВС.
На інтерв'ю Юрій прийшов через кілька годин після допиту в головному слідчому управлінні Генпрокуратури. Одразу з порогу заявив: щойно під час розмови зі слідчим дізнався, що Подільський райсуд ухвалив рішення про призупинення слідчих дій, тому відмовився підписувати протокол допиту і попрощався. У прокуратурі, до речі, Луценка поїли не чаєм, яким він так любив пригощати опальних олігархів на «співбесідах» в МВС, а кавою. І в нас Юрій також пив каву — з чашки, на якій намальований піковий туз.
Луценко — відомий веселун від політики — повідомив, що навмисно зробив обхідний маневр і звернувся до Подільського райсуду, аби виграти час у влади, відомої своєю схильністю до «найсправедливішого у світі» суду Печерського району. Зараз Юрій навіть не на підписці про невиїзд, але, прогнозує він, просто так «донецькі» з нього не злізуть. Бо бояться.
Передбачаючи, що черговий «хрестовий похід» проти силових захоплень підприємств не матиме швидкого успіху, ми навіть не думали, що наш прогноз збудеться так швидко. Криміналізація суспільства, яка нині поширюється зі швидкістю епідемії, і ситуація, коли прості люди не вірять уже нікому, створюють небезпечну ситуацію невизначеності. А коли не існує чітких правил гри для всіх і кожного, неодмінно з'являться персонажі, які спробують витиснути з цього максимум користі.
«Кто бил нікєм, тот станєт всєм», — співали апологети вождя Жовтневої революції, якій, до речі, цього року виповнюється 90 років. Дехто вже навіть пропонує відзначити цю річницю втіленням у життя вищезгаданого ленінського гасла. А як інакше реагувати на ставлення до народу з боку тих, хто вважає себе КИМОСЬ, а точніше, не абиким?
