Тимошенко на КНП. (Фото УНIАН.)
На перший погляд, до Українського дому потрапити непросто — центральний вхід повністю загороджений синьою сценою, з якої через кілька годин виступатимуть члени «коаліції національного єднання» та їхні ідейні соратники, навколо стоїть міліція. Однак насправді, як з'ясувалося, пройти всередину можна без проблем — там відбувається багато конференцій і виставок, тому «пропускну» систему встановлювати марно. Металеві «рамки» стоять лише перед входом до залу, де зазвичай відбуваються концерти. Але сьогодні там проходить перше після революційного 2004-го засідання Комітету національного порятунку. Зал забитий ущерть — журналістами, депутатами рад різних рівнів, «безмандатними» поки політиками. Якщо хтось думав, що прийде Президент, то помилявся: «рамки» поставлено зовсім не через нього, а для безпеки «комітетчиків» і присутніх у залі. Водночас самі політики заявляють, що провокацій не бояться, незважаючи на близькість «коаліційної» сцени. «Вони її тут поставили, бо хочуть на нас тиснути», — сміється радник Президента Тарас Стецьків. Сміється, бо ж ясно, що насправді з того тиску нічого не вийде. Сходити на мітинг до ідейних опонентів пан Тарас не збирався: «Та чого я там не бачив!».
А в залі тим часом витали революційні настрої. Промовці закликали Віктора Ющенка розпустити Верховну Раду (на задньому тлі — величезна розтяжка: «Геть зРаду!»), і то негайно. Юлія Тимошенко, як завжди, радикальна: «Розпуск парламенту — це єдиний шлях до повернення в Україну здорового глузду». За словами ЮВТ, якщо Президент підпише відповідний указ і «продемонструє волю, здатність, послідовність та чіткість у своїх діях», то «зможе повернути ту довіру, яку, на жаль, за останні роки розтратила «помаранчева» влада». Якщо ні — втратить рештки цієї довіри. «На вулиці весна, розпускаються бруньки. Так само мусить розпуститися і Верховна зРада!» — закликає Тимошенко.
Юрій Луценко виходить на сцену в малиновій сорочці із символікою «Народної самооборони». Гасла ті самі: розпустити. Головних підстав три: 1) уряд проводить бездарну соціально-економічну політику; 2) правоохоронні органи замість захищати людей від криміналу переорієнтовуються на боротьбу з опозицією; 3) коаліція обманула народ, що вибирав зовсім інший склад парламенту плюс Президента, який здійснюватиме зовнішньополітичний курс України, а тепер у нього це право вкрали. Луценко визнає, що багато хто стомився, розчарувався, але іншого вибору, крім як знову виходити на акції протесту — не плутати з революцією! — немає.
Промовців багато: Віктор Пинзеник, В'ячеслав Кириленко, Микола Катеринчук, Лілія Григорович, Юрій Шухевич, Володимир Яворівський, Григорій Омельченко, навіть нібито «куплений» іншим табором Влад Каськів тощо. Основні тези всіх виступів однакові: розпустити парламент «от прямо зараз же», бо коаліція «неправильна», народ зраджений, Верховна Рада — кубло проституток, а не законодавчий орган. Постійно лунає зловісне словосполучення «останній шанс». Мовляв, як не зараз — то все, пропали ми навіки. Наприкінці засідання комітет ухвалює звернення до Президента — уже зрозуміло, з якою вимогою.
Всюдисуща баба Параска обігнала кореспондентку «УМ» і в залі була від самого початку. На запитання, що буде, якщо Президент таки не розпустить парламент, старенька жахається: «Та бути такого не може! Навіть не кажіть про це! Я знаю, що все буде добре, бо там, де я — там Бог помагає і наші перемагають».
«Боюся, що все це завершиться створенням «широкої» коаліції, — хитаючи головою, виходить із залу «нашоукраїнський» парламентарій, просячи не називати його імені.
«Чи розпустить зараз Президент ВР? Знаєте, за останній тиждень я припинив давати прогнози, — каже тверезомислячий Тарас Стецьків. — Організованого плану немає, навколо — хаос, тому може бути всяке. На мою думку, зараз розпускати парламент недоцільно, адже ситуація залишиться по суті незмінною: матимемо ми 50 на 50, і що? Для дострокових виборів треба, аби одна сила мала явну перевагу. Дострокові вибори треба оголошувати, але не зараз, а десь восени — після зміни виборчого законодавства і Конституції».
Пан Тарас скептично ставиться до радикальних закликів колег по комітету і не заздрить Президентовi, адже рішення тепер залежить тільки від нього. «Маховик на розпуск парламенту запущений, і політичні передумови для цього є, але для такого серйозного кроку треба дуже добре все прорахувати, аби не опинитися в дурнях», — розмірковує радник глави держави. А опозиційні лідери тим часом вирушають на Банкову — передати рішення комітету Вікторові Ющенку.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
