Манiфестацiя «Геть зРаду!» на Майданi готується попри спротив МВС та мера Черновецького.
«Ух ти, концерт, шо лі, буде?» — зацікавлено роздивляються сцену на майдані Незалежності кілька підлітків. «Нє, флагі — ето опять что-то політічєскоє», — визначає один, очевидно, «найпідкованіший» у політичному сенсі. Молодь одразу втрачає цікавість до споруди і прямує до лавочок (у руках — пляшки з пивом, незважаючи на погрози мера Черновецького заборонити розпивання спиртних напоїв у центрі Києва).
Як переконалася «УМ» після розмов з іще кількома киянами та гостями міста, про заплановану на 31 березня акцію об'єднаної опозиції на п'ятничному Хрещатику знав мало хто. Чи то реклама слабувата, чи то ті, хто ходить на мітинги, не розгулює посеред буднього дня Хрещатиком...
Двоє літніх жіночок із дівчинкою років семи, які приїхали з Хмельницької області, новиною про мітинг зацікавилися. Але чи підуть, не знають — до Києва приїхали на екскурсію, бо коли були під час Помаранчевої революції, не встигли побувати в Лаврі й музеях — «не до того було». «Ми тепер політикою геть не цікавимося — після Майдану ще переживали, валідол ковтали... А потім сестрі врач сказав, що як буде так хвилюватися, то серце не витримає, — і ми більше не хвилюємося», — зізнається одна.
Не чув про акцію, хоча й у курсі загальних політичних подій, і солідний пан із «дипломатом». На запитання, чи прийде в суботу на Майдан, замислився. «Не вірю я в це... Але, мабуть, таки прийду».
Сцена розташована на тому самому місці, де вона стояла під час Помаранчевої революції. Власне, й сама сцена — та сама: проїздивши майже три місяці по регіонах України разом із Юрієм Луценком та його «Народною самообороною», символ Майдану повернувся на своє «законне» місце.
Законним його, схоже, вважають не всі — напередодні увечері пролунали тривожні повідомлення про те, що сцену заважають монтувати. Як повідомив журналістам народний депутат Давид Жванія, близько 19-ї години у четвер на майдан Незалежності прибули представники Київської міськадміністрації й заявили, що на монтаж сцени в цьому місці немає дозволу міської влади. Потім «на підкріплення» приїхали й співробітники столичного управління МВС, які заважали ставити сцену, мотивуючи свої дії тією ж причиною. Та оскільки всі необхідні документи, як запевняє Жванія, в організаторів призначеного на суботу мітингу були, вони наполягали на своєму. І щоб ні в кого не виникло бажання потайки розібрати конструкцію або знову стати на заваді її монтажу, опозиційні нардепи домовилися про чергування біля сцени аж до її повного зведення.
Як переконалася учора вдень «УМ», захистити майданівську «трибуну» парламентаріям вдалося: сцена була майже змонтована. Щоправда, за словами «чергового» Бориса Беспалого, «антикризовики» намагалися перешкодити опозиції в інший спосіб: столична влада подала до Шевченківського райсуду позов щодо заборони об’єднаній опозиції проводити мітинг 31 березня — мовляв, аби не було зіткнень із «регіоналами», які згодом побажали маніфестувати там само в той самий час.
Особливого ажіотажу навколо сцени, оточеної по периметру загорожі молодими людьми з помаранчевими й біло-«сердечними» прапорами в руках, не спостерігалося. І тільки навколо знаменитої баби Параски — невеличкий гурт зацікавлених. Славетна пані Королюк у своїй помаранчевій хустині дає «лекцію»: розповідає слухачам, чому «наші» (читай і Юля, і Юра, і Вітя) — хороші, а «вони» — погані. Особливо допікають Парасці Василівні зрадники Мороз, Бокий, а тепер ось — Кінах... «Люди з Миколаєва приїздили й плакали, що Кінах такий зрадник», — схвильовано розповідає мешканка Тернопільщини і... теж плаче. Каже, що Україна в страшній небезпеці, бо ці люди (читай — Янукович і компанія) «страшне з нею роблять». А врятувати можуть тільки «помаранчеві» — аби ж їм тільки в руки справжню владу, а не так, як зараз у Ющенка — позірну...
На провокаційне запитання прихильника коаліції, який іронічно нагадує, як «помаранчеві» «вже мали владу і профукали», Параска Королюк відповідає серйозно. Шкода, мовляв, що Юля з Ющенком сварилися — це справді була їхня помилка. Але хто в цьому світі не помиляється? Тепер вони точно знають, що більше сваритися не можна. А тому й не будуть — вони ж уже розумні ...
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
