Нещодавні соціологічні дослідження свідчать: українці не довіряють вітчизняним судовим інстанціям та правоохоронцям. Опитування, проведене Євразійським iнститутом свобод, демонструє: більше половини респондентів (а таких понад 51 %) вважає, що рівень роботи правоохоронних органів та суду в Україні є незадовільним. Майже 37 % українців не зверталися би до суду навіть у разі потреби, тому що не бачать перспективи захисту.

У середовищі студентів побутує такий собі гумористичний каламбур: «як студенту без досвіду роботи знайти роботу, якщо без досвіду роботи на роботу не беруть?». Справді, пошук роботи — вічний головний біль для студентів. Під час навчання або після — працювати все–одно доведеться. Наскільки легко випускникові чи молодому спеціалістові знайти роботу? Студенти кажуть — важко, утім роботодавці заперечують: якщо є бажання, то і робота знайдеться.

Президія Академії наук вищої школи України оголосила бойкот ІІІ З’їзду освітян і закликає всі громадські організації освітян і науковців приєднатися до цього кроку відчаю. Адже захід, призначений на 28 жовтня, навряд чи перетвориться на змістовну дискусію — забюрократизоване міністерство не готове до реального діалогу з громадськістю.

Якщо в сім’ї на кожну людину припадає менш ніж 1025 грн. на місяць, то вона вважається бідною. А таких сімей, як розповіла старший програмний менеджер Програми розвитку ООН в Україні Катерина Рибальченко, в нашій країні у 2010 році нарахували 24,1 відсотка. Саме з цієї, сумнівної як на погляд просто обивателя, а не науковця, відмітки — 1025 грн. — вираховують соціологи українських бідняків. Тому соціологи й можуть констатувати, що в Україні... скоротилася кількість бідних людей. Порівняно з 2008 роком — на 2,3 відсотка. Такі премудрості офіційної статистики.

За те, щоб покласти на рахунок свої ж, зароблені потом і кров’ю, гроші, банк вимагає комісію. Зняти з банкомата — знову комісія. Переказати на рахунок хворої матері чи дитині, що навчається в іншому місці, — плати. Отримав кредит? Будь готовий до того, що, можливо, все подальше життя доведеться гарувати лише для того, щоб бути в змозі погашувати відсотки. А жити ж коли?!

Учора Федерація профспілок України відзначила Міжнародний день боротьби з бідністю, скликавши масову акцію протесту в центрі Києва. Близько десяти тисяч її учасників — таку кількість нарахували самі організатори — пройшли від майдану Незалежності до будівлі Кабінету Міністрів України.

Напередодні 170–річчя від дня народження видатного українського письменника, публіциста, педагога, громадського діяча Михайла Драгоманова наша газета проанонсувала ювілейні заходи, що відбувалися на його малій батьківщині, у місті Гадяч. Спершу в приміщенні «іменної» школи №2 (саме на цьому місці стояв будинок тодішнього повітового училища, в якому навчався майбутній просвітитель) відбулася всеукраїнська науково–практична конференція. Наступного дня тут відкрили меморіальну дошку. А головні урочистості тривали в оновленому урочищі «Зелений гай», де свого часу стояв просторий кам’яний «дачний» будинок родини Косачів—Драгоманових.

На свято, яке відбулося у столичній школі Хо Ши Міна, завітали шановані гості — надзвичайний і повноважний посол В’єтнаму в Україні — пані Хо Дак Мінь Нгуєт, перший в’єтнамський космонавт Фам Туан — він вийшов на орбіту в 1980 році. «Іменинниками» ж події стали наші співвітчизники — голова товариства дружби «Україна—В’єтнам» Олександр Шлапак, директор школи Лариса Шульга, вчитель Катерина Бурдіна.

Відстоювати свої права у суді погодиться нині не кожен. Але є такі відчайдухи, як Любов Мірошниченко, жителька міста Корсунь–Шевченківський Черкаської області, яка вже вісім років бореться за справедливість. За професією вона провізор, iз 1986 року працювала в районній аптеці і там їй заборгували зарплату. Ці кошти пані Люба й прагне повернути.

Віртуальні мережі сьогодні багатьом замінили світ реальний. Ними користуються усі без винятку: незважаючи ні на вік, ні на вподобання, ні на соціальний статус. Блукаючи безмежними просторами iнтернету, люди нерідко знаходять собі нових друзів, просто хороших співрозмовників і навіть справжнє кохання. Утім часом трапляється так, що «в реалі» це кохання може виявитися зов­сім не тим, на кого ви чекали все життя. Особливо, якщо цей хтось виявляється твоєю ріднею. Такі мережеві знайомства зіпсували нормальні стосунки між двадцятирічним тернополянином та його сорокарічною матір’ю. Досi вони були начебто чудовими, аж поки жінка раптом не виявила, що розумний і симпатичний хлопчик із однієї з соціальних мереж інтернету, з яким у неї вже півроку крутився віртуальний майже роман, є... її власним сином!!!