Майже 100 тисяч гривень вдалося зібрати під час благодійного аукціону «Подаруй майбутнє дітям», що відбувся під патронатом Міжнародного благодійного фонду «Україно! Я за тебе!». Виручені в ході доброчинної акції кошти підуть на ремонт відділення молодшого дитинства Дитячої клінічної лікарні № 9, що в Подільському районі Києва.

Любов Камінська дивиться у дзеркала з ранку до вечора. Але свого відображення, зізнається, не помічає. Вишукує лише цятки, подряпини, плями на блискучій поверхні. Цього вимагає її професія — шліфувальниця. Дзеркальницею, як вона себе називає, Любов Миколаївна працює тридцять років, і за цей час освоїла весь процес виготовлення таких виробів.

У це важко повірити, але ще півтора року тому дев’ятнадцятирічний Роман Огілько з Черкас зовсім не ходив. У півроку лікарі діагностували у нього дитячий церебральний параліч і заявили матері, що він ніколи не стане на ноги. Пропонували змиритися з цим горем або віддати сина в інтернат... А сьогодні Роман є студентом Черкаського медичного коледжу, ходить на пари, а в майбутньому мріє вступити до університету, аби вчитися на ветеринара.

В «Україні молодій» від 15 травня була опублікована стаття Олекси Чорноти «Пенсійне свавілля», в якій він на прикладі науковців–пенсіонерів дослідив, чому механізм нарахування пенсій не є справедливим. Йому вдалося виявити укорінену в пенсійних розрахунках статистичну помилку, яка пройшла повз міністерських економістів і суттєво впливає на розмір пенсії.

«Ми вчимо дітей сприймати життя як Божий дар; не бути корисливими, а самим безкорисливо творити добро. Намагаємося давати дітям, позбавленим батьківського піклування, те, чого їм бракує найбільше, — підтримку, тепло й спілкування. Ми завжди поруч», — говориться в програмному документі Центру опіки сиріт Львівської архієпархії Української греко–католицької церкви.

Проблема дитячого харчування у школах має різні аспекти. Скажімо, наприкінці вересня Суми обговорювали повідомлення про те, що майже 200 тисяч гривень на харчування школярів «зависли» у Держказначействі. Що, втім, навряд чи є новиною для України, яка вже звикла чути про проблеми з проходженням коштів через названу структуру.

Україна — держава небагата. Але, як це не парадоксально, впродовж багатьох років вона постачає «мізки» за кордон — тисячі перспективних учених і фахівців різних галузей за часи незалежності виїхали шукати можливостей реалізуватися в інших країнах.

Аби сьогодні почути з вуст наших співвітчизників лайливе слівце, далеко ходити не треба: варто просто пройтися по вулиці чи проїхатися в транспорті в годину пік. Такого наслухаєшся, що, як кажуть, аж вуха в’януть. Ми вже не можемо говорити без ненормативної лексики, вставляємо її в речення за потребою і без неї, на автоматі.

Високі дерева, непролазні кущі, ледь помітні стежки, протоптані чи то людьми, чи то звіром. Кабанячі сліди на вогкій землі, пташиний перегук. І грибів — хоч мішками збирай. У такій місцевості за 20 кілометрів від Борисполя, за кілька кілометрiв від села Мала Олександрівка донедавна жили четверо дітей–відлюдьків.

Мушлі древнього Китаю та островів Океанії, хутряні шкурки білки, сокири, корови — все це насправді, виявляється, одне і те ж! Це — гроші, точніше, їх різновиди. Те, що існувало до виникнення монет або ж становило їх еквівалент у різні часи.