Рік тому Володимир Даниленко, вигадник різноманітних літвідзнак (починаючи з «Коронації слова»), заснував премію «Літературні відкриття року» — від імені Київської організації Спілки письменників, яку нині очолює.
Думаючи про формат оприлюднення результатів рейтингу-2018, ми знову звернулися до пані Ірини Луценко: чи вона досі з нами? Звісно, каже.
Два роки поспіль ми не вручали дипломів лавреатам рейтингу. 2012-го здійснили такий собі телевізійний брифінг у півторагодинній програмі Тетяни Гончарової на Першому каналі.
Вшанування лавреатів-2010 проходило у церемоніальному залі комплексу «Спортивний», де Едвін Задорожний з року в рік влаштовував свій ярмарок «Книжковий світ» — він же і домовився про надання приміщення «Книжці року».
Церемонія вшанування лауреатів-2007 відбулася у казковому палаці Лялькового театру.
Восьмий рейтинговий сезон завершився вже описаною гучною церемонією в Українському домі, до організації якої долучився благодійним внеском керівник «Клубу сімейного дозвілля» Олег Шпільман.
Давним-давно, за доби «застою», тижневик «Друг читача» виходив накладом понад 50 тисяч копій.
2006-го багаторічний організатор київського ярмарку «Книжковий світ» Едвін Задорожний запропонував проводити експертну сесію під час його заходу і навіть максимально зсунув власний виставковий графік ближче до кінця року — аби зручніше «Книжці року».
Від початку 2006-го дотації часопису «Книжник-review» впали майже до нуля.
Щоразу, починаючи нову главу двадцятирічної історії «Книжки року», сподіваюся швидко «проскочити» декілька сезонів поспіль.
