Фільми — це передусім історії про щось. Далеко не тільки це, одначе ж якщо картина розвалюється на окремі сегменти, то це означає, що стежити нам, глядачам, на екрані нема за чим.

До Курбаса, дивлячись українські вистави, можна було або сміятись (часом гомерично реготати), або плакати (ридати; згадати хоча б «Безталанну»). І все. Інших емоцій, чи приміром якихось більш-менш глибоких рефлексій годі було очікувати.

У Берліні триває ювілейний, 70-й за ліком, міжнародний кінофестиваль. Утім нічого власне ювілейного не помітно. Німці народ прагматичний, найкращий спосіб поювілеїти — подивитися хороше, справді вартісне кіно.

Стартував уже 70-й за ліком один із найавторитетніших міжнародних кінофорумів. Фільмом відкриття стала картина «Рік роботи Селінджером» канадійця Філіпа Фалардо.

У список фільмів, заборонених в 2019 році для демонстрування і розповсюдження для кіно-телепоказу, публічного комерційного відео, домашнього відео на території України потрапило 5 фільмів.

“Я сам дуже люблю комедії, але це говорить про те, що в найближчі два-три роки не буде фільмів з такою тематикою, як у фільмів “Черкаси”, “Кіборги”, “Захар Беркут” тощо”, – розповів режисер.

Уже друге десятиліття романи ірландської письменниці Сесилії Ахерн не відпускають увагу не лише жіночої читацької, а й кінематографічної аудиторії.

20 лютого стартує один із найбільших світових кінофестивалів — Берлінський. Має ювілейний порядковий номер — 70! Тривалий час він проводився у Західному Берліні і був певним символом поділу світу.

Минулої неділі в Каліфорнії відбулася 92-ге церемонія вручення нагород Американської академії кінематографічних мистецтв і наук.

Вперше в історії "Оскара" нагороду за кращий фільм отримала неангломовна картина.