Шановна редакціє, надсилаю вам «Марш захисників Донбасу», музику й слова якого написав Анатолій Кузьмович Здоровий — справжній українець. Ця людина, 1938 р. н., усе своє життя віддала служінню Україні.

Українці – добрий і миролюбний народ, для нас свобода, гідність, щирість і справедливість завжди були і є основоположними цінностями. Ставши суверенною державою, ми не претендували на чуже, не розпочинали воєн.

Сьогодні ми вшановуємо найбільше творіння української нації – незалежну і вільну Українську державу. 29 років тому ми утвердили своє право бути господарями у власному домі.

Після майже трьохсот п’ятдесяти років російського панування в Москві твердо були впевнені, ніби Україна навіки вже розчинилася в неосяжних просторах імперії. А вона відродилася. І хіба це не є наше справжнє воскресіння як великого європейського народу?

Нас вибрав час —
Не ми його обрали.

У цю благодатну пору,
Як літо прощається з нами,

До чого ми дожилися... Десь ото візьметься на нашу голову якась напасть — як не зе-пошесть, то коронавірус. І скільки нещасть, людських життів уже покладено на терези історії. Хотіли ж бо як краще, а воно респектабельний Голобородько з наполеонівськими амбіціями виявився банкрутом Голохвостим.

Ким же насправді постає для нас Іван Мазепа, який тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років. Це був період політичної стабілізації й економічного піднесення України-Гетьманщини, розквіту церковно-релігійного життя, національної культури та освіти.

Кремль може скористатись політичною дестабілізацією у Білорусі, так як у 2014 році зробив це з Україною, анексувавши Крим та розв’язавши війну на Донбасі. Білорусь потребує захисту від агресивного зовнішнього тиску.

«Хочу сала!» — «Свиня ногу всрала!». Така незначна обставина має тяжкі наслідки: спіймав облизня! Народна мудрість — проста й глибока. Наче з випадковості, з жартівливої притичини наші люди застерігали — дрібна пригода здатна викликати справжнє лихо. Діалог із двох речень відкриває нам цілий світ.