«Мати апостолів»:

Що можна протиставити жорстокості та несправедливості цього світу? Нічого, крім віри. У назві стрічки недаремно є слово «апостол».

Ця глибока психологічна драма і є, по-суті, притчею про віру. Про віру в перемогу своєї країни і про любов до своєї дитини як торжество добра над злом.

Фільм відомого режисера Зази Буадзе — про звичайну українську жінку, яка всіма правдами та неправдами добирається на окуповану ворогами територію, коли дізнається, що збито наш літак, у якому був її син. Фільм про те, як важливо в цьому житті бути хоч трохи апостолом, бо тоді від твоєї віри хоч трохи та зміниться світ.

Безперечно, що Наталія Половинка, відома актриса і співачка, у ролі матері — це найкраща жіноча роль серед цьогорічних наших кінострічок.

А ще тут не лише її прекрасний голос, а й музика Романа Григоріва та Іллі Разумейка, які записували свої саундтреки у студії Національної спілки композиторів України та у Віденському Інституті електроакустичної музики.

А ще тут прекрасна талановита робота кращого вітчизняного оператора Олександра Земляного, яка гармонійно поєднується і з музикою, і з болем. Болем втрати віри, болем втрати мужності, болем втрати життя... І болем повернення — мужності, віри, життя... Бо іноді повертати насправді ще болючіше, ніж втрачати.

А ще у цьому фільмі — багато драйву, екшну і карколомних пригод, вартих Голлівуду. І безперечно, що після «Кіборгів» це найкращий український фільм про війну. Який дозволено демонструвати всього один тиждень!

У країні, частина якої окупована ворогом, у країні, де за місяць загинуло шестеро таких от синів, яких оплакують зараз такі ж матері, дозволено показати наше кіно — один тиждень. Український фільм, у який вкладені українські гроші — один тиждень.

І на презентацію якого, за зізнанням акторів, відмовилися прийти «1+1», СТБ та чимало інших провідних каналів, бо у них «на війну — табу». Український фільм, на який майже не було реклами в кінотеатрах, і який ставили у самий незручний час для перегляду.

Точнісінько так само провалили в прокаті «Позивний Бандерас» того ж Зази Буадзе, захопливий пригодницький екшн про війну на Донбасі.

Скринька відкривається дуже просто. Компанія з англійсько-загадковою назвою UFD (Ukrainian Film Distribution), що займається прокатом українських фільмів, насправді є підрозділом російського кінодистриб’ютора «Геміні Фільм».

У стрічці «Мати апостолів» є один знаковий епізод. Абсолютно деморалізована алкоголічка хоче здати окупантам нещасну жінку, яка таємно пробралася на підконтрольну ворогам територію заради сина-льотчика.

А потім у її запалених горілкою мізках таки клацає щось совісне... На відміну від тих, хто тут і зараз продовжують пропивати та проїдати (з намазаним на хліб маслом) свою рідну землю...