Нещодавно в місті Виноградів Закарпатської області пройшли V Всеукраїнські ігри ветеранів спорту з важкої атлетики. В них узяли участь 120 атлетів iз 20 областей України, а також спортсмени з Угорщини та Білорусі.

Цю акцію проводять саме в пору цвітіння бузку, з чого й виникла назва — «Бузковий блюз». Її місце також традиційне — ботанічний сад Сумського державного педагогічного університету імені Макаренка. Сад служить університету чудовим навчальним майданчиком, адже тут зібрані рослини з різних країв, різних кліматичних зон.

У Дніпродзержинську вже наступної осені хочуть приголомшити мешканців і гостей міста... Голгофою. Саме таку назву матиме архітектурна композиція, вінцем якої стане 12–метрова скульптура Христа Спасителя.

Спершу я не міг повірити, що тут можуть жити люди. Стара–престара хата вся перекосилася, на подвір’ї теж — суцільна руїна. Проте ледь підійшов до вхідних дверей такої ж геть скособоченої прибудови, яку язик не повертається назвати верандою, як на подвір’я вийшла жінка, що назвалася Валентиною Дубовицькою. Одна з трьох представниць слабкої статі, які примудряються виживати в цій халупі протягом бозна–скількох років. І, до речі, найпрацездатніша. Бо у Валентини Григорівни — інвалідність всього–на–всього третьої групи, у її 33–річної доньки — другої, а у 87–річної матері Мотрони Парфентіївни — першої. Так на три пенсії й виживають.

У Царичанку журналіст «УМ» вирушив після розпачливого листа, що надійшов на електронну пошту газети від небайдужої жінки Ніни Трень. Упродовж багатьох років вона намагається допомогти цій родині отримати людське житло...

Днями у селі Лютенські Будища Зіньківського району відбулося обласне свято «Барви Лемківщини» та третій фестиваль лемківської культури. Крім місцевих мешканців, на нього й цього разу завітали гості з Івано–Франківської, Львівської, Тернопільської та деяких інших областей. Власне, для Західної України подібні фести однієї з найколоритніших галузок етнічних українців уже звичні. На Полтавщині ж, зокрема у згаданому селі, їх почали влаштовувати зовсім недавно, з 2011 року. То була перша така представницька здибанка лемків на Лівобережній Україні. У Лютенських Будищах їхня традиційна ватра запалала тоді, звісно ж, не випадково. Адже саме в це та кілька інших сіл Зіньківського району доленосного травня 1945 року направили 57 сімей із села Кам’яна Краківського воєводства Польщі.

Те, що в Україні, а саме в центрі Херсонщини, є справжнє диво, відомо багатьом. Менш відомим є те, що значною мірою воно виникло не само по собі, а завдяки Фрідріху Едуардовичу Фальц–Фейну — колишньому власнику цих земель, який наприкінці XIX століття заклав тут основи майбутнього заповідника. Велику роль відіграло налагодження штучного поливу, який дав змогу створити у цілинному степу чудові дендропарк і зоопарк.

Дарувати маки жінкам у День матері — традиція львівська. Сумська громадська організація Центр підтримки та розвитку родини «Калинове гроно» вирішила поширити її й на Суми. Готуватися почали заздалегідь. Активісти «Калинового грона» та студенти Сумського державного педагогічного університету імені Антона Макаренка на своєрідній толоці виготовили символічні квіти — понад дев’ятсот. Підготували й листівки.

У головному офісі всеукраїнської громадської організації інвалідів «Чорнобиль–Допомога» в рамках Форуму небайдужих відбулася урочиста імпреза, присвячена Дню кінця війни. Перейменування помпезного Дня Перемоги є невипадковим. Головний доповідач Форуму, голова організації «Чорнобиль–Допомога» Віктор Тупілко зазначив, що цього дня слід насамперед відзначати кінець бойових дій, кінець вимушених убивств. Присутні згадали слова командира партизанського загону, двічі Героя Радянського Союзу Олексія Федоріва: «У війні переможців і переможених не буває. Є загиблі і ті, хто залишилися в живих. Пощастило чи не пощастило».

Ідея створити службу кур’єрських послуг велосипедом виникла в групи тернопільських хлопців на перетині любові до цього виду транспорту, бажанні підзаробити та обізнаності з місцевими реаліями. Тернопіль — місто невелике і компактне, дороги в ньому жахливі, таксі стає все дорожчим, а «корки» через недосконалу транспортну розв’язку трапляються усе частіше і стають усе довшими. На цьо­му тлі велосипедом iз пункту «А» в пункт «Б» дістатися часом виходить простіше, швидше і з набагато меншими затратами.

На початку літа німецькі інвестори привезуть у Кременчук генератор для перетворення зібраного на міському сміттєзвалищі біогазу на електроенергію, яку вже з осені будуть продавати ДП «Енегоринок» за підвищеним «зеленим» тарифом і водночас використовуватимуть для потреб згаданого полігону твердих побутових відходів на Деївській горі. Отже, там з’явиться фактично своя електростанція, що працюватиме на продуктах розкладу (гниття) того ж таки побутового сміття. Як повідомили «УМ» у прес–службі Кременчуцької міськради, йдеться про реалізацію екологічного проекту, започаткованого у 2008 році угодою між Полтавською облдержадміністрацією, мерією наддніпрянського міста і німецькою фірмою «ХААЗЕ». У пошук та «приборкання» біогазу на майже 30–гектарному звалищі під Кременчуком «натхненні» Кіотським протоколом закордонні інвестори зобов’язалися тоді вкласти 650 тисяч євро.