Документальний мюзикл «Тунель свідомості» Тімо Новотни дає можливість по-новому поглянути на метро — звичний об’єкт міської інфраструктури. У п’яти короткометражних історіях автор фільму порівнює людей і контрасти суспільства, ставлячи єдине запитання «Що для вас метро?» у підземках великих міст: Нью-Йорка, Лос-Анджелеса, Токіо, Гонконга і Москви.

Перед входом в адміністративний корпус кіностудії Довженка нервово курять продюсери і кінокритики. Поруч проходить віце-прем’єр-міністр, міністр культури В’ячеслав Кириленко. Подає всім руку. Гендиректор кіностудії Олесь Янчук за кілька хвилин ходьби від урядової машини в зал, де має проходити нарада з питань розвитку української кіноіндустрії, намагається розказати Кириленку всю історії студії — від Довженка до свого фільму «Залізна сотня», реклама якого висить на цілу велетенську стіну.

В одному з інтерв’ю «Україні молодій» Володимир Шинкарук сказав: «Я маю один перед долею борг. Це борг за щастя. Він платиться щастям». Одними із найщасливіших моментів у його житті були миті творчості, миті спілкування з родиною, миті на сцені.

Американський культовий режисер Майкл Манн повернувся в кіно після п’ятирічної перерви. Свого часу він був чотири рази номінований на «Оскара». Вінець слави отримав завдяки фільму «Сутичка» (1995), що став класикою кримінального жанру, з Аль Пачіно і Робертом Де Ніро в головних ролях. У тій же «Сутичці» та інших картинах Манна найголовнішою загрозою людства був чоловік із пістолетом.

Усе починалося пізнім осіннім вечором, коли Ірина Миколаївна Ласка, мистецтвознавець Запорізького художнього музею, принесла до газети рукопис під назвою «Календарні дати зобов’язують...» до тогочасного ювілею Дніпрогесу. Для мене тоді були майже невідомими художники, про яких Ірина Миколаївна збиралася писати.

«Останнім часом письменники зовсім знахабніли і просто питають читачів у соціальних мережах, кого б вони хотіли бачити головним героєм книги», — каже епатажна письменниця, музикантка і телеведуча Ірена Карпа і вирішує свого майбутнього літературного персонажа вибрати серед яскравих персон сучасності, особисто з ним познайомитися та ще й до того взяти у нього публічне інтерв’ю. І все це відбувалося у рамках популярного в Європі проекту «Живі книги.

Майже три десятиліття у підвалі на Шовковичній у столиці триває історія Театру пластичної драми на Печерську. Творча біографія цього закладу налічує численні нагороди, участь у фестивалях, гастролі по Україні та близькому зарубіжжю.

У Національному музеї Тараса Шевченка відбувся авторський вечір номінанта Національної премії України імені Тараса Шевченка Володимира Даниленка, книжка якого «Грози над Туровцем» подана на здобуття найвищої національної літературної нагороди.

Головний український драматург Розстріляного Відродження та ХХ століття загалом — Микола Куліш. Він належить до авторів, яких повернули із забуття не вчора й не позавчора, проте перевидання все одно швидко розходяться і перетворюються на читацькі раритети.

Дехто з любителів містики жартує, що Микола Гоголь, коли починав писати збірку оповідань «Вечори на хуторі біля Диканьки», кусав собі лікті, що пройде 185 років і лише тоді в Україні працюватиме художник, який розумітиме світ, як він, і зможе гідно проілюструвати його твори.