Поліграф: що нам іще бреше ШІ?
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Сцена з «Гамлета». (з архіву театру.)
«Наше минуле непередбачуване» — над цим парадоксальним висловом тужать історики, вкотре витягуючи «на світ Божий» черговий документ із засекречених архівів. Проте і в контексті української театральної культури теж іноді згадуються ці слова.
Останні дні лютого на Волині були ознаменовані святкуванням 75-річчя Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка. Волиняни, зокрема, мали змогу переглянути прем’єру вистави «Століття Якова: перше кохання» Володимира Лиса у режисурі Миколи Яремківа.
Офіційна — радянська — історія театру розпочала відлік із 29 лютого 1940 року. А реальна — з 1928 року, коли учень корифея українського театру Миколи Садовського — Микола Певний зорганізував із талановитими аматорами спочатку народний театр, а потім професійний. До слова, режисера розстріляли в 1941-му, перед тим розпочавши штучний відлік історії театру… Тому варто поміркувати над відновленням історичної справедливості і в 2018 році на офіційному рівні зустріти 90-річчя театру.
А в найближчих планах — невеликий гастрольний тур, у якому кияни матимуть нагоду переглянути одні з найзнаковіших вистав Волинського театру: 2 та 3 березня на сцені Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка будуть показані «Хорунжий Назар Стодоля та його любовні поневіряння» за Шевченком та «Гамлет» Шекспіра, а на сцені ТЮГу на Липках 2 березня — «Кайдаші» Дубини за «Кайдашевою сім’єю» Нечуя-Левицького. Сценічна оповідь про родину, яка стоїть у центрі українського Всесвіту («Кайдаші»), енергетично потужний гімн життю та уклінна данина пам’яті наших предків («Хорунжий Назар Стодоля...»), одвічні роздуми над проблемою сенсу життя та свободи вибору («Гамлет») навряд чи залишать кого-небудь байдужим.
Отже, до зустрічі на перетині столичного театрального світу із загадковим талановитим Поліссям!
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
У той час, коли мільйони українців розкидані по різних континентах, особливе значення займає українська пісня — як символ пам’яті, єдності та любові до Батьківщини. >>
«Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!» — мистецький проєкт з такою назвою відбудеться цього тижня у Софії Київській у межах чотириденного уже дев’ятого міжнародного фестивалю високого мистецтва Bouquet Kyiv Stage. >>
Сьогоднішня розмова – не про якийсь бестселер чи наближення до нього. >>
Сучасною історією про повернення України на карту європейської оперної традиції у ретроспективі кількох століть стає опера «Креонт» уродженця Глухова, сина козацького сотника — Дмитра Бортнянського. >>
Український інститут книги звернувся до міжнародної видавничої спільноти із закликом припинити співпрацю з російськими видавництвами та літературними агенціями >>