Іноді здається, що доволі легко ідентифікувати ту чи іншу країну світу за популярними ознаками її національних артефактів — макарони в італійців, спідничка в шотландців, кенгуру в австралійців.

Прифронтові будні нашої літератури давно вже відродили щоденниковий жанр у прозі очевидців, але цього разу маємо зовсім інакше чтиво. Річ у тому, що до того в «текстах про АТО» здебільшого йшлося або про те, як тікали на захід зі сходу або як верталися назад.

Опісля дощику, в четвер, у Берліні відкрився 66-й міжнародний кінофестиваль. Фільмом американських братів Коенів «Аве, Цезар». За оцінкою директора фестивалю Дітера Коссліка «це ідеальний початок для Берлінале 2016 року». Як бачимо, ідеал таки буває втіленим у життя, головним чином тоді, коли йдеться про американців.

На кілька десятків метрів — по всій лінії люди стояли натовпом — розтягнулася увечері черга до входу «Мистецького арсеналу». Із протилежної сторони відсвічувала верхівка дзвіниці Києво-Печерської лаври «Марія Примаченко. Неосяжне».

...Новий роман Євгенії Кононенко «Останнє бажання» (Л.: Видавництво Анетти Антоненко) здебільшого, звичайно, про життя. Все інше — так, прикрі нововведення на зразок соціальних мереж і буккросінгу. Ні, нічого обмінювати в даному випадку не доведеться, хіба що порівнювати — деякі побутові дрібниці, з яких, як виявилося, складається і життя, і проза, і любов.

Краєзнавчі книжки — література сталого попиту. Аж так, що для багатьох регіональних видавництв це економічна підвалина. Візьмемо за приклад івано-франківське видавництво «Лілея-НВ». Знаємо його за «інкубатор» новітньої прози вищого ряду.

Завтра, 11 лютого, розпочинається 66-й за ліком Берлінський міжнародний кінофестиваль. Основною його подією зазвичай є конкурс повнометражних ігрових стрічок (іноді потрапляють й неігрові). Інтригу в Берліні тримали довго, лише 20 січня було поставлено крапку і оголошено остаточний список фільмів великого конкурсу.