Щоб розуміти, що Григір Тютюнник жив зовсім в іншому світі – хоч і на добре знайомих сучасникам територіях – заглянемо в досить недавню історію.

Батька Григора Тютюнника забрали у 1937-му. Утім син запам’ятав його турботу і любов на все життя. Про це можна прочитати у творах письменника, в яких немало автобіографічного.

І справді, навіщо ці прізвища порівнювати під час громадського обговорення пропозиції про присвоєння імені В’ячеслава Чорновола міській центральній бібліотеці Бориспільської територіальної громади?

Ідею президентської присяги на Пересопницькому Євангелії запропонував Леоніду Кравчуку саме він.

П’ятничний вечір у Національному художньому музеї України був особливим.

2017-го видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» додрукувало третій наклад роману Валерія Шевчука «Дім на горі».

Він українською почав принципово говорити і писати, коли йому вже було за 30. Його немає вже 41 рік! А 5 грудня цьогоріч Григорові Тютюннику виповнилося б 90. І це привід згадати Письменника й епоху.

Чи можна знайти книжку, яка була би створена на матеріалі української історії та при цьо­му не перебувала у замкнутому колі штампів нашої історичної літератури,

На «китайській» поличці україномовних книжок — яскраве поповнення: Олександр Николишин, «Домалювати дракону зіниці. Історія Китаю у 50 фразеологізмах» (К.: Смолоскип).

На привокзальнiй площi до мене кинулася жiнка з мегафоном у руках: