На хвилях блюзу

На хвилях блюзу

Про яхт-клуби кажуть, що вони уособлюють насамперед образ життя бізнес-еліти. Проте є регати, які мають зовсім інший імідж у суспільстві. Беззмінний керівник оргкомітету «Кубка Гетьмана» Ігор Мітюков із самого початку задав цим перегонам іншу тональність — це, перш за все, місце зустрічі людей зі схожими життєвими принципами та поглядами, які були властиві Вадиму Гетьману. Тому постійною величиною змагань пам'яті видатного українського фінансиста та політичного діяча є чесна гра, високий рівень і компетентність. Восьма меморіальна «гетьманська» регата, яка відбулася на Київському водосховищі 23—28 травня, підтвердила свої принципи, як ніколи.

Рік не Донецька в Україні

Рік не Донецька в Україні

Три лідери держави під ранок на Трійцю не лише оголосили про свою одностайність щодо дострокових виборів 30 вересня, а й підтвердили, що разом будуть присутніми на фінальному матчі Кубка України. І справді, VIP-ложа НСК «Олімпійський» нагадувала президію виїзного спільного розширеного засідання уряду й секретаріату Президента: Віктор Ющенко з трьома дітьми та дружиною, Віктор Янукович, Олександр Мороз, Іван Плющ, Святослав Піскун, який тисне руку Ющенкові... Політики ще раз переконалися, наскільки близька їм футбольна термінологія. Цього вечора був і очевидний перебір із фолами (порушеннями законодавства?), й вилучення гравців із поля (політичного?), і численні «туристи» з Донецька на трибунах (понад 25 тисяч), і загострення між «силовиками» та прихильниками — бійки на трибуні, ініційовані «Беркутом». Сама гра грандів, як і в політикумі, тримала в напрузі, але про її якість говорити не доводиться.

Пам'ять Баркалова вшанували перемогою

Мало хто знає, що першими з ігрових видів спорту на Олімпійських іграх засвітилися ватерполісти. Українські ватерполісти не пасли задніх на союзному рівні, тож були сподівання, що ми збережемо традиції у цьому виді спорту на незалежному рівні. Та, на жаль, басейни у нас закривалися з жахливою регулярністю — відповідно, падав і рівень вітчизняного водного поло.Тепер у вихід національної збірної на Олімпіаду вірять лише безнадійні оптимісти. Можливо, їх навіть стане більше після міжнародного турніру «Кубок пам'яті Баркалова», який днями завершився у столичному Палаці водних видів спорту. Українці вшанували пам'ять свого легендарного співвітчизника драматичною перемогою.

Шлях на Олімпіаду — через вшанування легенди

Шлях на Олімпіаду — через вшанування легенди

Позавчора в Палаці підводного плавання стартував міжнародний турнір пам'яті легендарного спортсмена, дворазового олімпійського чемпіона Олексія Баркалова. На жаль, видатний ватерполіст два роки тому передчасно пішов із життя. Вшановують пам'ять про нього проведенням у Києві щорічних змагань на рівні збірних.

Кубок Палопа

Кубок Палопа

Підсумок іспанської фієсти у Глазго під назвою «фінал Кубка УЄФА» неабияк потішив і донецьких уболівальників. Вони тепер мають повне право пишатися, що їхній «Шахтар» поступився майбутньому дворазовому (поспіль) володарю трофею, та й то лише такому рідкісному явищу, як гол на останніх секундах у виконанні голкіпера суперника. Царював Андрес Палоп позавчора і в серії післяматчевих пенальті, але їм передували чотири тайми цікавого протистояння двох іспанських клубів.

Михайло Коман: За стільки років, бувало, я й самому Лобановському доводив свою правоту

Михайло Коман: За стільки років, бувало, я й самому Лобановському доводив свою правоту

У знавців футбольної історії є відома константа: важко знайти більш нерозривні імена, ніж «Динамо» та Валерій Лобановський. Справді, з Валерієм Васильовичем як гравцем та тренером пов'язано більшість гучних досягнень київської команди. Проте коли минулої неділі відзначали 80-річчя динамівського клубу, згадалося ім'я ще однієї феноменальної людини, чия тотожність із «Динамо» не менш вагома і, можливо, гідна місця у Книзі рекордів принаймні України, якщо не Гіннесса. Михайлові Михайловичу Коману теж майже 80, і з них 58 (!) років він живе одним життям лише з однією командою — «Динамо».
Починаючи з 1949-го, він був не просто очевидцем, а й активним творцем слави київського футболу. Саме з Мих Миха, як його між собою називає навколофутбольний люд, почалася ера великих перемог цього клубу, адже саме Коман забив за «Динамо» вирішальний гол у першому переможному фіналі Кубка СРСР у 1954-му. А перше союзне «золото» за чемпіонат 1961 року Михайло Коман зустрічав у ролі, яку йому випало виконувати більшу частину свого життя. Назви посад були різними — від тренера до начальника команди чи навіть директора динамівської школи, але, по суті, Михайло Михайлович був незамінним помічником головних тренерів. Завдяки Коману всі наставники від Соловйова і Маслова до Лобановського могли не турбуватися про те, що під їхню концепцію буде знайдено і доставлено до «основи» необхідних гравців. І зараз він працює начальником «Динамо-3», опікується молодими.
Із Михайлом Михайловичем Команом ми зустрілися для інтерв'ю з нагоди 80-річного ювілею «Динамо» в музеї клубу на стадіоні імені Лобановського. Розмова почалася з того, що патріарх київського футболу нагадав про своє європейське походження: народився він у Словаччині, виріс на перетині футбольних культур кількох народів. Тож і «Динамо», і Україні дуже пощастило, що Коман потрапив до Києва своєчасно.

Бриз під блюз

Бриз під блюз

Останні політичні події в нашому суспільстві ще раз дали привід відчути, як нам бракує особистостей калібру Вадима Гетьмана. Навколо суцільна зневага до опонентів, відверта брехливість, не кажучи вже про фаховий рівень тих, хто претендує на роль еліти в Україні. Після того, як 22 квітня 1998 року видатного організатора банківськoї справи та мудрого законодавця було вбито у ліфті власного будинку, один з його учнів, а нині Президент України Віктор Ющенко сказав: «Життя Вадима Петровича Гетьмана — приклад для багатьох молодих співвітчизникiв, які прагнуть жити і працювати гідно та згідно з буквою закону, діючи розумом, а не силою, не боятися ні кулі, ні бомби, ні ножа...»

«З журбою радість обнялася»

«З журбою радість обнялася»

Узагалі 13 травня для багатьох шанувальників футболу не лише в Україні — це день пам'яті Валерія Лобановського, який помер рівно п'ять років тому. За збігом, цього ж дня рідний клуб видатного тренера відзначав своє 80-річчя. Вищі сили, напевно, не випадково звели в один день ці роковини та ювілеї, бо більш тотожних і нерозривних понять, ніж Лобановський і «Динамо», мабуть, не існує. Як доказ, усю п'ятирічку без Метра «біло-синій» клуб відверто мучиться. Ось і позавчора підопічні Анатолія Дем'яненка не змогли виграти на полі останньої команди чемпіонату. Утім «золото» в ювілейний рік динамівці здобувати просто зобов'язані, тим паче, що в останніх чотирьох турах, враховуючи різницю в класі двох наших грандів з рештою команд, кияни навряд чи зможуть змарнувати 4-очковий відрив від «Шахтаря».

По два голи у ворота гранда — замало

Давненько ми не чули скарг Олега Блохіна, але чекати лишилося недовго. Основні постачальники кадрів для збірної України напередодні відповідальної гри з французами 2 червня двічі зійдуться у принципових боях упродовж п’яти днів. Матч чемпіонату між «Динамо» й «Шахтарем» відбудеться 23 травня і, може, й не матиме вже турнірного значення, а 27-го принципові суперники знову вийдуть на поле, щоб визначити володаря Кубка України. В якому стані динамівці та гірники потраплять у збірну після двох поспіль«заруб», можна тільки здогадуватися. З одного боку, найкращі вітчизняні гравці вийдуть на французів у чудовому ігровому тонусі, а з іншого – ніхто не гарантуватиме, що гранди у своїх «розборках» зможуть уникнути травм.