Тоді мало хто помітив, але рівно три роки тому, теж під час війни, "стадіон" відкрив українцям шлях в спотворену реальність, від чого зараз багато хто чомусь сором'язливо відводить очі.
Для мене Батуринська трагедія співзвучна з Бучанською різаниною. Світлини звірячих вбивств російськими військовими мирних людей у місті Буча Київської області показують на екранах всіх телеканалів світу.
Я дивлюся на людей, таких схожих на нас вчорашніх, які мають право на слабкощі, помилки, обурення, песимізм, свої збочення і егоїзм, і думаю, що вся наша різноманітність в екстремальній ситуації зводиться до такої заперечуваної і нелюбої дуальності
Нині не просто війна між росією і Україною, це щось глибше – це боротьба між добром і злом, між правдою і брехнею. Але ми знаємо, що в історії завжди перемагає добро.
Після 24 лютого сталося те, на що мало хто очікував: українці дали ворогам тягла на всіх фронтах, включно з медійним. Півтора місяці і світ, і наші співвітчизники чують і сприймають майже виключно українську позицію.
Коли почалася війна, сотні тисяч українських чоловіків взяли в руки зброю, змінивши професію. У мене є друг, талановитий музикант і патріот - Іван Леньо, соліст рок-гурту KOZAK SYSTEM. У дорозі, за кермом я із задоволенням слухаю його пісні.
Ми вступили у квітень – другий місяць війни. Російських окупантів вдалося відтіснити від Києва, але він посилює атаки на Донбасі, має намір зламати Маріуполь та повністю захопити Донецьку та Луганську області. Як може далі розвиватися військова складова, зокрема, на Донбасі?