Батуринська трагедія і Бучанська різанина

16:30, 23.04.2022
Батуринська трагедія і Бучанська різанина

Розправа росіян під керівництвом Меншиковаіз мешканцями гетьманської столиці Батурина.

Шановні Українці!

 

В ці дні 18 років тому на території колишньої Цитаделі Батуринської фортеці був закладений пам’ятний хрест до 313-річчя Батуринської трагедії, коли російський військовий корпус під керівництвом князя Меншикова підступно увірвався до гетьманської столиці Батурина та жорстоко розправився із його захисниками.

 

В ході цих дій були вирізані всі мешканці міста, незалежно від віку і статі. За різними оцінками загинуло від 13 до 15 тисяч батуринців. В історію України ці події увійшли під назвою «Різанина в Батурині». Саме місто було пограбоване, в тому числі і православні храми, а потім, за наказом Меншикова, місто було спалене, а церкви знищені.

 

Тогочасні газети так описували події у Батурині — «Страшна різанина», «Вся Україна в крові», «Жінки і діти на вістріях шабель». Такими назвами виходили провідні газети Франції — «Gazette de France», «Paris Gazette», «Lettres Historique», «Mercure historique», «Clef du Cabinet». Вони писали, що «страшний цар жадібний до крові в Україні… Всі мешканці Батурина, незважаючи на вік і стать, вирізані, як наказують нелюдські звичаї московитів»; «Вся Україна купається в крові. Меншиков показує жахи московського варварства».

 

Для мене Батуринська трагедія співзвучна з Бучанською різаниною. Світлини звірячих вбивств російськими військовими мирних людей у місті Буча Київської області показують на екранах всіх телеканалів світу. Американські ведучі новин кажуть в ефірі:

 

• "Жах, нелюдяність, військові злочини та геноцид".

• "Нові кадри, які ми побачили із передмістя Києва, шокують увесь світ".

• "На світлині міста Бучі біля Києва — тіла 30 убитих".

 

 

Руйнівні втрати війни стали очевиднішими, коли російські війська пішли з-під Києва. Такої жорстокості щодо цивільного населення ми не бачили в Європі десятиліттями.

 

Звертаюсь до всіх українців світу.

 

Тих, хто від самого початку збройної агресії Росії зі зброєю в руках б’ється за кожне наше місто, кожне село, кожну вулицю, кожен будинок.

 

Тих, хто своєю відвагою та любов’ю до України згуртував весь світ навколо нашої держави.

 

Тих, хто збирає допомогу для армії.

 

Тих, хто голіруч зупиняє російські танки та змушує окупантів здаватися в полон.

 

За ці 57 днів, сповнені героїзму та болю, Ви вщент знищили віковий міф про так звану велич Росії.

 

Усі разом ми переможемо. Ми вистоїмо.

 

Росія заплатить за свої злочини.

 

Слава Україні!

  • Дерашизація або демосквизація: не можна дерусифікувати те, що Руссю не було

    Термін «русифікація» і антонім до нього «дерусифікація» суперечать тотожності історичних назв «Україна» і «Русь». Після викрадення Московією у XVIII столітті однієї з цих тотожних назв видатний український історик Михайло Грушевський намагався повернути вкрадене, об’єднавши ці дві назви в єдину « >>

  • Про солдата-боягуза

    І ось днями, шукаючи в указі президента про нагородження знайомі прізвища, я побачила цього бійця. Він отримав високу державну нагороду - орден "За мужність". Наскільки я знаю, відзначився під час виходу підрозділу з оточення. Нині продовжує воювати. Отак. Він маріупольський, так що самі розумієте.. >>

  • Голосування по назвах метро – недійсне

    Друзі, отже, перейменування 5 станцій київського метро через голосування – не відбулось. Маємо це визнати та зупинити подальший фарс. Виявилось, чиновники порушували закон і не знають історії. >>

  • Хресний путь

    Український поет Олександр Ірванець ексклюзивно надав «Україні молодій» для публікації свій новий пронизливий вірш про блокадний Маріуполь. >>