Продукцію Харківської бісквітної фабрики, добре знану на теренах колишнього СРСР (згадайте хоча б славнозвісний харківський торт), сьогодні купують не лише українці: третина її йде на експорт до Росії, Вірменії, Молдови, Литви, Ізраїлю, Канади, США, Німеччини, Чехії, Об'єднаних Арабських Еміратів і ще цілої низки країн. Український зефір і мармелад дуже люблять в Європі, Америка із задоволенням купує продукти для діабетиків (зокрема, цукерки на фруктозі) та звичайне зоологічне печиво, Канаді припали до душі вафлі й карамель. «Воно й не дивно, — стверджують працівники фабрики. — Ми використовуємо тільки натуральні високоякісні інгредієнти. Скажімо, ароматні бісквіти півроку залишаються свіжими завдяки натуральним консервантам: спирту і герметичній упаковці. А за кордоном уже давно перейшли на замінники та штучні добавки, які дешевші за ціною, але зовсім інші на смак».

Широківський район на Дніпропетровщині розташувався під самісіньким черевом промислового Кривого Рогу. Але у донедавна одному з найбільших на його теренах селі Миколаївка доля виявилася справді лихою. Ще років зо тридцять тому тут нараховувалося понад сім тисяч мешканців, а тепер їх залишаються якісь десятки. Головна причина цього прозаїчна — на населений пункт спрямував свої розробки Інгулецький гірничозбагачувальний комбінат, що й спричинило масове відселення аборигенів. Віднедавна тут перестала існувати навіть школа, а сільрада перебралася до сусідньої Карпівки, до речі, рідного села Павла Лазаренка. Але в ці дні скромна Миколаївка переживає щось із серії «очевидне — неймовірне»: купа начальства, науковців, археологів. А все тому, що в селі знайшли могилу й останки козака Сіромахи.

Розбещена київська публіка звикла до безплатних концертів, що відбуваються ледь не щотижня на площах столиці. Натомість маленьким містечкам у цьому «щастить» набагато менше, і кожну культурну подію сприймають там надзвичайно бурхливо. Так було і в Яготині Київської області, куди завітали українські артисти з акцією «Не будь байдужим!».

По суті, новий відлік часу розпочався для районного центру Чортків, що на Тернопільщині. А все через випадкову археологічну знахідку в самому центрі міста. Під час копання ями пiд фундамент для зведення нового будинку в земляній товщі було виявлено стародавнє житло-землянку із залишками печі та посуду.

Оригінальну акцію під назвою «Від серця до серця», покликану відродити такий вид спілкування, як переписка поштою, в Одесі проводить Благодійний фонд імені Бориса Дерев'янка. За словами президента Фонду Олексія Костусєва, ідея полягає в тому, що будь-який одесит може написати листа незнайомій людині.

Печерський райсуд столиці зупинив дію рішення виконкому Харківської міськради про різке подорожчання оплати послуг місцевих ЖЕКів. З таким позовом до київських суддів звертався звичайний мешканець міста Олександр Івахненко і таки виграв справу. Принаймні тимчасово.

Бранок, Парня, Ганнівка, Городок, Ломоносове. Ці назви сіл у Семенівському та Городянському районах на Чернігівщині лише пам'ятають жителі сусідніх більш щасливих населених пунктів, та залишилися ці назви в документах. На сесії Чернігівської обласної ради після клопотання районних рад було прийнято рішення зняти ці села з обліку. Тепер їх не буде навіть на карті.

На Хортиці після низки підпалів улітку — нова біда: біля Музею історії запорозького козацтва уночі вандали спиляли восьмиметрового дерев'яного хреста. Зведений із нагоди 500-річчя українського козацтва, він гуртував навколо себе нинiшнi курені й сотні; саме біля цього хреста отамани збираються на знамените «Козацьке коло» задля прийняття важливих рішень.

Шукати роботу найближчим часом доведеться головам трьох районних адміністрацій Сумщини. Таке рішення, повідомив голова обласної державної адміністрації Микола Лаврик, продиктоване підсумками дев'яти місяців, підбитими обласною владою. А стосується воно районів, де виявлені «найпровальніші» результати соціально важливих показників, серед них Великописарівський та Липоводолинський.

Як тільки вдарять морози, майже весь Донецьк, буває, автоматично перетворюється на велетенську ковзанку. Тільки й того, що різноманітні піруети супроводжує не музика, а вигуки городян, дуже далекі від захоплення. Однак, схоже, з подібною практикою невдовзі буде покінчено. Ні, не тому, що в цю пору року активізуються комунальні служби. А завдяки іноземним інвесторам, які запропонували і справді звести в центрі Донецька справжню ковзанку під відкритим небом.