Телефонні дзвінки з проханням розповісти детальніше про профілактор Євмінова, «яким люди спину лікують», почали лунати в редакції «УМ» після публікації матеріалу про відкриття першого в Києві дитячого будинку сімейного типу. «Ви писали, що В'ячеслав Євмінов вручив діткам свою знамениту «дошку» і побажав, щоб у них не було сколіозу, — так зазвичай починали розмову читачі. — А ви не підкажете, як цей профiлактор працює, які хвороби допомагає лікувати? Чи може пан Євмінов чимось допомогти хворим на радикуліт чи остеохондроз?» Після –надцятого дзвінка кореспондентка «УМ» вирушила по відповіді на ці запитання до Вертебрально-оздоровчого центру Євмінова, розташованого неподалік майдану Незалежності у Києві. А заразом з'ясувала, чому в людини починає боліти спина, які продукти допомагають «нарощувати» кістки, яка їжа, навпаки, «відбирає» кальцій у хребців, завдяки чому 70-річна бабця підросла за півроку майже на 4 сантиметри, як можна тренувати свої м'язи не відходячи від робочого столу і навіть не відриваючи погляду від улюбленого «блакитного екрану»... Про це і не тільки про це ми вели розмову з президентом центру, засновником та видавцем науково-популярного журналу «Культура здоров’я», заслуженим тренером України В’ячеславом Євміновим.

У Києві є лікарня, в якій лікарі й сестрички дають надію на життя зовсім манюсіньким діточкам, яким не пощастило народитися вчасно. Тут у великих скляних «інкубаторах» (по-науковому — кювезах) набираються сил недоношені хлопчики й дівчатка, які побачили світ не після 37-го тижня маминої вагітності, згiдно з нормою, а на 30-му, 28-му і навіть 26-му тижні. Іноді маля росте швидко, і через кілька тижнів його виписують додому, часом крихітне тільце ніяк не хоче набирати життєво необхідні кілограми, але й у тому, й іншому випадку маля може розраховувати на найкращий догляд працівників лікарні «Охматдит».
Про те, як медикам вдається виходити діточок вагою менше кілограма, чому малят годують через вену і звідки на стінах кабінетів стільки яскравих дитячих портретів, «УМ» розповіла завідуюча відділенням виходжування новонароджених лікарні «Охматдит» Світлана СТАРЕНЬКА.

Мені пощастило. Не тому, що довелося скуштувати пекучого «гостинця» від смугастої комахи, а тому, що організм легко сприйняв те, що «бджола дала меду». Для мене, як і для більшості людей, одна-дві «ін'єкції» бджолиної отрути не є смертельними. Адже фатальною для людини стає доза близько 0,2 грама отрути, а таку кількість небезпечної речовини можна отримати після 500—1000 укусів комах. Утім для окремих людей достатньо одного укусу бджоли чи оси, щоб організм почав бурхливо реагувати на отруту підвищенням температури, почервонінням шкіри та виникненням жахливих набряків. Якщо постраждалому від анафілактичного шоку не надати вчасно медичну допомогу, він може померти.

Медики нарікають, що селяни часто займаються самолікуванням, а потім потрапляють до фахівців у важкому стані. Селяни ж у відповідь кажуть, що на поїздку до районної лікарні, на всі ці походи по лікарях і нескінченні черги біля кожного кабінету (спробуй вистояти!) марнується цілий день. А це — незварений обід, непросапані буряки, неподоєна корова, витрати на дорогу та ще й вимотані нерви, які за жодні гроші не відновиш. Отримати ж бодай якусь допомогу в рідному селі чи хуторі — задача, здійсненна не для кожного. Тому що в Україні, за словами міністра МОЗ Юрія Поляченка, більше тисячі населених пунктів не мають навіть найпростішого ФАПу. За цей рік, щоправда, у 49 селах з'явилися фельдшерсько-акушерські пункти й амбулаторії, але це краплина в морі, зауважує міністр: «Я думаю, якщо я доживу до того часу, коли ними буде охоплена вся Україна, ми будемо щасливими людьми».

Лежати вдома з високою температурою й готувати полоскання для запаленого горла — задоволення вельми сумнівне, особливо коли за вікном грає всіма барвами довгожданне літо. Хворі ламають собі голову над питанням, як і де вони могли «підчепити» ангіну в майже сорокаградусну спеку, а лікарі фіксують очікуваний — традиційний для серпня — підйом захворюваності. Як зауважила лікар-інфекціоніст вищої категорії Лариса Бачинська (до цієї співробітниці Білгород-Дністровської районної поліклініки звернулася кореспондентка «УМ»), саме влітку люди хворіють на ангіну найчастіше. І цьому дивовижному, на перший погляд, факту, є цілком логічне пояснення.

Про стрімке поширення раку по планеті сьогодні не знає хіба що маленька дитина. Як і про те, що традиційні (дорогі до запаморочення) протипухлинні препарати все частіше «дають осічку» в лікуванні хворих, а медики все частіше втрачають пацієнтів, які, за всіма постулатами, прописаними у підручниках, мусили одужати... Тим часом може статися так, що два електроди, під'єднані до джерела мікроструму (винахід китайців), тоненька трубочка червоного лазеру чи, скажімо, препарат на основі канадських хробаків зможуть боротися з раковими клітинами набагато ефективніше, ніж звичайні уколи та пігулки. Біда в тім, що вивчати ефективність цих методів у нас нема кому — за винятком окремих ентузіастів. Так, доктор медичних наук, професор Валерій Тарутінов має на замітці близько 15 таких нововведень у галузі онкології, які треба детально вивчати, вдосконалювати та запроваджувати у практику. «УМ» подає розповідь відомого онколога про те, як працює створена в Україні вакцина проти раку, про «ауру» пігулки, про «зручного лікаря», привезеного з Китаю, і не тільки.

Торік «УМ» уже писала про мешканця Волині, який «клюнув» на яскраву телерекламу диво-ліків від «чоловічих проблем». Ліки не допомогли, а повернути свої гроші людина не змогла. Пенсіонер став жертвою шахраїв, які працювали за зручною схемою: «жертва» телефонує до фірми (клініки, лабораторії — назватися можна, як хочеш), замовляє ліки і віддає гроші кур'єру, який забирає оплату в обмін на препарат. Пацієнт залишається сам на сам зі своїми проблемами, потiм, зрозумівши, що ліки не діють, не може «вибити» з телефонних хлопців видурені гроші. Аналогічні випадки трапляються в Україні часто, але люди майже не звертаються до міліції зі своєю бідою: соромляться своєї недалекоглядності та й не вірять, що правоохоронці допоможуть знайти шахраїв. Дніпропетровські медики (справжні) стверджують, що в їхньому місті такі випадки — не дивина, але привселюдно розповісти про свої пригоди наважився тільки один чоловік.

Цікавий, а головне – надзвичайно важливий для людства препарат винайшов директор Українського протиракового інституту у Відні (Австрія), українець за походженням Василь Новицький. Як розповів на прес-конференції у Києві сам винахідник, протираковий препарат «Україн» виробляється з алкалоїдів чистотілу і тіотепи і має імуномодулюючі властивості: залишаючись нетоксичним для організму, він відновлює імунну систему. Завдяки дії «Україну» імунна система сама починає бачити ракові клітини і боротися з ними. Вчений також наголосив, що «це перші у світі ліки, які мають надзвичайно високу вибіркову дію, перший у світі препарат, який вбиває тільки ракові клітини, але при цьому не впливає на ріст здорових клітин». Крім того, препарат швидко акумулюється після ін'єкції в ділянках, уражених пухлиною, запобігає утворенню нових пухлин і полегшує їх оперативне вилучення. На відміну від інших протиракових препаратів, він не припиняє розвиток ракових клітин, а просто знищує їх.

Працівники санаторію «Медобори», збудованого в селі Конопківка, що на Тернопільщині, крім комплексу основних методів лікування, використовують нетрадиційні.

Ось так завжди! Замість того, аби радіти чесно заробленій відпустці, вилежуючи боки на золотому пісочку, замість того, аби купатися у найчорнішому (і найбруднішому, напевно...) Чорному морі, мушу бігати по Одесі й шукати офтальмолога, аби з'ясувати, як краще позбутися відчуття піску в очах. І хоча несподіване падіння гостроти зору трапляється зі мною не вперше, я щоразу до нестями лякаюся і біжу до лікаря. Окулісти, щоправда, мало чим допомагають: розкажуть, як робити зарядку для очей, якісь краплі пропишуть. А пояснити, що саме відбувається з моїми очима, не можуть! Тому цього разу я вирішила звернутися до світил офтальмології, які працюють в Інституті хвороб очей і тканинної терапії імені Філатова. Цей заклад, який уже понад 90 років акумулює та виховує найкращих офтальмологів України, добре знають не тільки в нашій державі, а й за її межами. Якщо тут мені не допоможуть, то вже, мабуть, ніде...
Після оформлення картки я потрапила до діагностичного кабінету, де розглядала у спеціальному апараті намальоване дерево, дивилась на зелений вогник в оточенні червоних цяток, сиділа хвилин 15 у темній кімнаті, а потім слідкувала за траєкторією руху жовтої крапки на круглому полі. Не обійшлося і без традиційного читання літер на таблиці. А потрапивши до кабінету завідуючого поліклінікою Інституту імені В. П. Філатова Сергія Кацана, не втрималася й почала розпитувати...