«Напевно, я складу з себе депутатські повноваження. Якщо дійсно я на білій сукні нашої партії ставлю якусь пляму. Хоча я так не вважаю. Я ще поспілкуюсь із нашими однопартійцями і, напевно, напишу заяву, і з чистою совістю складу з себе повноваження депутата», — так минулої п'ятниці прокоментував скандал навколо свої особи обраний до Житомирської облради від БЮТ 48-річний Ігор Фадєєв, який має репутацію кримінального авторитета на прізвисько Москва.

У глухий кут зайшла ситуація з виборами міського голови та депутатського корпусу в Хмельницькому. Як уже повідомляла «УМ», 26 березня тамтешній електорат не мав змоги визначитися з новим складом органу місцевого самоврядування та кандидатурою градоначальника. Після рішення обласного апеляційного суду від 21.03.06 р. про зняття з перегонів чинного мера Миколи Приступи за використання адмінресурсу — територіальна виборча комісія, котрій приписувалося виконати вердикт Феміди, несподівано «посипалася». Одні з її членів раптово захворіли, інші написали заяви про добровільне вибуття. ТВК, залишившись без кворуму, виборів не провела. Хоча фактично все було готове до голосування — залишалося хіба що доставити на дільниці бюлетені.

Перемогти на мерських виборах-2006 у Запоріжжі чинному міському голові Євгену Карташову, за великим рахунком, допоміг... «чорний піар» газети «Регион-Экспресс». Адже, саме протестуючи проти брудних виборчих технологій Партії регіонів та її висуванця Володимира Кальцева, дев'ятеро претендентів на крісло мера за тиждень до голосування зняли свої кандидатури. Відтак основна частина їхнього електорату 26 березня проголосувала за об'єкт «брудних» нападок «регіоналів».

Про кандидата на посаду міського чи сільського голови виборці судять на підставі того, що, по-перше, людина зробила для міста (села) та його мешканців, по-друге, що вона могла зробити, але чомусь не зробила, і, нарешті, що вона здатна ще зробити.

Послідовниця подвигу Насті Овчар урятувала від смерті трьох дітей і двох дорослих у селі Ручаївка Запорізького району, а подарунки згодом «знайшли» Катю в Любимівській загальноосвітній школі № 2 Каховського району. На Херсонщину, до Катрусиної бабусі, багатодітна сім'я погорільців перебралася відразу ж після того жахливого понеділка...

Коли нещодавно Млинівська селищна рада вирішила встановити в районному центрі пам'ятник Тарасу Шевченку, то коштів, як це часто буває, виявилося у бюджеті катма. Тож депутати прийняли рішення продати на аукціоні пам'ятник Леніну, а виручені кошти направити на спорудження монумента Кобзарю. Знятий ще в 1992 році з постаменту на центральній площі райцентру триметровий вождь пролетаріату досі зберігався у господарстві місцевого житлово-комунального підприємства.

Велика вода завдала чималих клопотів сумським рятувальникам. Так, біля села Велика Чернетчина Сумського району вона затопила міст через річку Псел: ще вранці по ньому можна було проїхати на автомобілі, або пройти пішки, а вже через кілька годин переправа зникла під водою. Місцевим мешканцям нічого не лишалося, як переправлятися з одного берега на інший на човнах.

Інформаційний простір Донеччини має свої стійкі особливості — можна, скажімо, швидше побачити зворотний бік Місяця, ніж уздріти українське видання в тутешньому кіоску. Причому, що найбільш парадоксально, така ситуація стала абсолютно нормальним(?) явищем саме в роки незалежності. Хоча на прикладі однієї із найстаріших обласних газет можна переконатися — у переважно російськомовному краю шанувальників українського слова ніколи не бракувало.

Зниженням цін зокрема і поліпшенням рівня життя взагалі в ході виборчих перегонів нікого не здивуєш: що-що, а обіцяти напрочуд «щедрі» кандидати — мастаки. Однак те, що насправді почалося відбуватися в майже півмільйонній Макіївці вже після закінчення виборів, городяни і досі сприймають із певною недовірою. І спантеличено чухати потилиці таки є серйозна причина. Адже міська влада рішуче взялася зменшувати розцінки на житлово-комунальні послуги.

Тільки лінивий лучанин не обурюється тією кількістю АЗС, що обліпили 200-тисячне місто, як набридливі мухи, майже на кожному його кілометрі. Стільки заправок, як у Луцьку, кажуть, не має в жодному ідентичному за розміром місті. У який спосіб міська влада продавала земельні ділянки під будівництво — доводиться тільки здогадуватися. Зрозуміло, що в мешканців будинків, під вікнами яких виростали нові АЗС, ніякої згоди ніхто не питав.