Боротьба за крісло міського голови у Харкові проходила в основному під комунальними гаслами. «Регіонал» Михайло Добкін переконливо обіцяв землякам відмінити новий тариф на квартплату, запропонований «нашоукраїнцем» Володимиром Шумілкіним, — і таки переміг. Різницю між витратами і прибутками ЖЕКів кандидат обіцяв компенсувати з міського бюджету. Мовляв, попередня команда задіяла не всі резерви поповнення харківської казни. Тому, усунувши цей недолік, «регіонали» вполюють одразу двох зайців.

У давній столиці українського гончарства — селищі Опішня на Полтавщині — завершилися четверті Селюченківські наукові читання, влаштовані Національною академією наук, Міністерством культури і туризму, власне, їхніми опішнянськими «галузками» — Інститутом керамології, Національним музеєм-заповідником українського гончарства та Колегіумом мистецтв, а також столичним Українським центром народної культури «Музей Івана Гончара». Цього разу читання присвятили 85-річчю від дня народження славетної української гончарки Олександри Селюченко. Тож у їх рамках було презентовано книгу філософа Леоніда Сморжа «Гончарівна (одержима керамікою)», а на могилі Олександри Федорівни в Опішні відкрито пам'ятний знак.

Про цей диво-парк на дніпропетровському Амурі вже знають у багатьох країнах. От тільки самі городяни не можуть повірити. Бо Амур традиційно мав репутацію дурну. Наркота, цигани — багато хто з дніпропетровців десь у такому дусі відразу назве найспецифічніші особливості цієї місцевості на лівому березі Дніпра. Навіть моя дружина, проводжаючи мене на Амур із сином, знічев'я застерегла: «Не відпускай його назад одного — там же цигани...» «Ми ж до циганів і їдемо», — відповів.

Днями Україна відсвяткувала 61-шу річницю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Теле- i фотооб'єктиви зафіксували урочисту ходу ветеранів-орденоносців у відомих містах-героях, солдатську кашу та традиційні «фронтові сто грамів» у причепурених парках Слави, натомість урочистості навколо пам'ятних місць зі статусом меншим, ніж монумент Батьківщині-матері на столичному Печерську чи обеліск Слави на Сапун-горі поблизу Севастополя, лишилися непоміченими. Але й ці пам'ятні місця на увагу громадськості цілком заслуговують.

Так він себе називає сам — «майстер два в одному», і це не можна назвати нескромністю. Якщо бути до кінця відвертим, то руки жителя міста Гнівань, на Вінниччині, Івана Головенка можуть позмагатися з руками спеціалістів щонайменше десятка професій. Він і будівельник (ошатний двоповерховий особняк вимурував сам), і майстер із транспортних засобів (свій легковик та невелику колекцію мотоциклів власноруч перебрав до запчастиночки, сконструював веломобіль), і художник-оформлювач (це вже за місцем служби, яке не міняє понад двадцять п'ять років) — перелік можна продовжити. Словом, і швець, і жнець, і на дуду грець.

Упродовж трьох минулих вихідних іванофранківці гучно святкували 344-ту річницю з часу надання їхньому місту, розташованому у межиріччі Бистриці Надвірнянської та Бистриці Солотвинської, Магдебурзького права. Обласний центр Прикарпаття співав, танцював, чаркувався, дрібно хуліганив, брав участь у фольклорних дійствах, змагався у призових забігах і футболі та просто розслаблявся у супроводі відомих співачок — француженки Іn-C-гid й українки Таїсії Повалій та гурту «Тартак». Але справжньою окрасою дня народження міста став міжнародний фестиваль «Свято ковалів-2006».

Людей, котрі рiк у рік протягом тривалого часу зберігають вірність одному періодичному виданню, мені доводилося зустрічати немало. Але після відрядження до Немирова повертався з переконанням: мати таких читачів, про яких йтиметься нижче, було б за щастя журналістам будь-якої газети. І тому про них хочеться розповісти більше.

У Яворові, що на Львівщині, новообраний мер, 27-річний юрист Віталій Домашовець влаштував собі незвичну інавгурацію. Голова міського виборчкому перед громадою натерла його обличчя попелом, а священик помазав голову болотом. Потім Домашовця до всього ще й відшмагали вербовою гілкою. Сам головний персонаж пояснив таке знущання над собою намаганням з його ж ініціативи відновити давню козацьку традицію, згідно з якою у такий спосіб урочисто ставали гетьманами. Єдина лиш проблема, що Львівщина ніколи не була козацьким регіоном.

Шанс потрапити до Книги рекордів Гіннесса має тернопільський літератор, член Національної спілки письменників України Іван Демчишин. Принаймні у Книзі рекордів України, за словами пана Івана, його досягнення попередньо вже визнали, а для офіційного визнання залишилося лише залагодити певні формальності. Суть рекорду полягає в тому, що тернополянин написав для своєї дружини привітання на склеєних у сувій аркушах завдовжки аж 67,5 метра.

У селі Будище Звенигородського району Черкаської області, де недавно Президент Віктор Ющенко з урядовцями садив дерева, сталася ще одна подія: тамтешня школа розжилася на 4 сучасні комп'ютери.