Чим більше працюєш у царині, так чи інакше пов'язаній зі здоров'ям, тим більше заплутуєшся у заповідях «найздоровішого харчування» від різних лікарів, у «міфах і легендах» про правила вживання висококалорійних та вітамінних продуктів та в грунтовності порад, якими змалку звик користуватися. Зокрема, всім знайоме прислів'я «Сніданок з'їж сам, обід розділи з товаришем, а вечерю віддай ворогу» віднедавна потрапило під справжній «обстріл» гастроентерологів.

Мало хто з сучасних європейок може похвалитися тим, що їхнє волося відповідає поняттю «нормальне». Фахівці побоюються, що за кілька десятиліть це поняття взагалі зникне з лексикону перукарів — разом із носіями не масної й не сухої, не ламкої й не жорсткої, словом, справді безпроблемної шевелюри. Сьогодні чимало жінок намагається дати раду комбінованому волоссю, яке (пам'ятаєте рекламу?) стрімко маснiє біля коренів та пересихає й ламається біля кінчиків. Не менша частина землянок відчайдушно бореться з жиром на своїй голові, решта переймається оживленням сухого «патиччя», схожого на солому. Про те, яких правил слід дотримуватися при догляді за кожним з цих типів волосся, аби без титанічних зусиль мати пристойний вигляд, «УМ» розповідала майстер-перукар одного з одеських салонів Євгенія Ніконенко. Прислухайтеся до порад фахівця, і навесні буде чим похизуватися перед подругами! І шапку зняти не соромно...

Mинулого року черкащанка Ганна Степанець так і не побачила, як цвiли дерева: з березня вона перенесла 16 важких операцій. В історії хвороби цієї 66-річної жінки лікарі давно прописали діагноз «сепсис». У народі це рідкісне захворювання називають гнилокрів'ям. А загалом за все її життя лікарі оперували Ганну Степанівну аж 90 разів. Той, хто хоч раз готувався до операції, навряд чи забуде ті важкі думки, які не дають спокою ані на хвилину, а Ганні Степанівні довелося пройти тим шляхом аж 90 разів. Два рази медики майже не вірили, що їхній пацієнтці вдасться вижити, і навіть рідні вже було змирилися з такою важкою бідою. «Ще молодою я випадково знайшла на дні скрині фату та біле плаття: то моя мама приготувала на мій похорон», — сумно пригадує Ганна Степанівна.

Як не крути, а новорічно-різдвяний марафон — це не тільки велика радість від практично цілодобового лежання перед телевізором, набивання кендюха грандіозною (куди тільки вміщається?) кількістю страв, швидкісного спустошення горілчаних і винних пляшок, горлання пісень під ялинкою, загравання з незнайомими Дідами Морозами та Снігуроньками й традиційного обміну (часто нерівноцінного, але то вже кому як пощастить) приємними подарунками. Святкова метушня й не менш святкове байдикування — це ще й великий стрес для людського організму. Тож нерідко після затяжного уїк-енду жінки з жахом розуміють, що жорсткі передноворічні дієти зійшли нанівець. Скинуті з величезними зусиллями кілограми повернулися на місце, талія «попливла», а на симпатичному обличчі звідкись узялося подвійне підборіддя. Числа так 14-го глянеш на себе в люстерко — і свякового настрою наче й не було... А для тих, хто не хоче «розкабаніти» протягом святкового січня, існує цілий арсенал засобів.

Пам'ятаєте кадри з фільму про знаменитого супермена-агента 007, в яких Бонд дещо картинно надриває конверт і виймає з нього пакетик? Захопивши кінчиком ножа білого порошку, суперагент кидає його в келих із шампанським. На запитання, що він робить, Бонд відповідає, що, мовляв, хоче прийняти бензедрин, щоб не втрачати голову від випитого. Після Нового року дуже часто буває серйозніша ситуація: голова ніби-то й на місці, але «тріщить і розвалюється». Тому хочеться випробувати всі відомі народні знеболювальні. Але, на жаль, допомагають вони не кожному.

Я не знаю, що відчуває людина, приречена горе-лікарями на повільну смерть від малозрозумілої болячки. Які думки вирують у голові пацієнта, коли медичні «світила» вказують йому на двері? На що сподівається хворий, якого відправляють додому помирати й пророкують щонайбільше півроку стражденного життя? Як воно — ковтати сльози відчаю й мало не на колінах молити лікарів про допомогу, але щоразу чути відмову? Де в людини беруться сили, аби боротися за власне життя? Я не знаю і знати не хочу, бо навіть думати про це дуже страшно. А в Україні тим часом назбирається чимало людей, які пройшли через це пекло. Про історію однієї такої пацієнтки, з якою випадково познайомилася в черзі до лікаря, я й хочу розповісти.

Сьогодні ніхто не знає, скільки в Україні наркоманів. Точніше, певні спроби дізнатися про кількість наркозалежних осіб були, але результати досліджень не видаються лікарям надто точними. Наприклад, завдяки єдиному епідеміологічному дослідженню з'ясувалося, що у нас живе понад 560 тисяч споживачів ін'єкційних наркотиків. Багато це чи мало для 46-мільйонної країни? Якщо ж говорити про дані медичної реєстрації, то «наркологічний облік» не може відображати повну картину розповсюдженості наркологічних проблем, оскільки реєструє тільки тих осіб, які звертаються по медичну наркологічну допомогу. За даними Міністерства охорони здоров'я України, кількість осіб з наркотичними проблемами сьогодні становить майже 117 тисяч. Із них понад 84 тисячі наркозалежних перебувають на диспансерному наркологічному обліку, ще 32 тисячі перебували на профілактичному наркологічному обліку.

Вивчати невидимий світ з допомогою оптичних приладів людство навчилося вже давно. Але регулярно вдосконалюючи унікальні установки, науковці прийшли до розуміння фантастичної істини: у найдрібнішої з «побачених» часточок матерії є свої складові. І для того аби їх роздивитися ближче, потрібна нова, більш потужна, техніка. Генератор рентгенівського випромінювання НЕСТОР, монтаж якого триває у Національному науковому центрі «Харківський фізико-технічний інститут», — чергова спроба науковців пізнати досі непізнане.

Вакцинацію — винахід англійця Дженера, який свого часу здійснив революцію в медицині, — сучасні українці сприймають неоднозначно. Ситуацію нагнітають як нещодавній скандал навколо імуноглобуліну на Харківщині, так і повідомлення з Росії про те, що більш як 70 росіян скаржилися на алергію, а четверо школярів навіть потрапили до реанімації після вакцинації «Грипполом». На тлі цих випадків палкі виступи окремих медиків про «безжальну імунізацію» здаються не такими вже й безглуздими, тож батьки просто бояться вести своїх малюків на уколи і, як можуть, відтягують похід до імунолога. Але чим ризикують українці, відмовляючись від обов'язкових щеплень? Кому уколи треба робити обов'язково, а кому не можна взагалі? Чи здатна людина «заразитися» через вакцину? Відповіді на ці запитання «УМ» шукала у головного інфекціоніста МОЗ України, завідувача кафедри дитячих інфекційних хвороб Національного медуніверситету імені О. О. Богомольця, професора Сергія Крамарева.

Через традиційно високий рівень ураження щитовидної залози серед мешканців області Івано-Франківщина отримала статус ендемічної зони. Причина проста: у гірських грунтах і водах, на відміну від рівнинних, майже немає йоду. А це означає, що цей важливий мікроелемент відсутній і в місцевих продуктах харчування. І хоча добова потреба людського організму становить усього 100—200 мільйонних частин грама цього хімічного елементу, його дефіцит може спричинити важкі недуги. Профілактика і лікування ендемічного зобу — компетенція ендокринологів, однак у багатьох випадках хворі, які потребують оперативного втручання, потрапляють до рук хірургів загального профілю. І, на жаль, не завжди видалення щитовидної та паращитовидної залоз відбувається без ускладнень...
Цією проблемою зацікавилися фахівці вужчої, отоларингологічної, спеціалізації Івано-Франківського державного медичного університету. Їхні зусилля увінчалися новою методикою оперування залоз внутрішньої секреції, розташованих біля горла. Які перспективи відкриває нововведення для хворих, «УМ» з'ясовувала з доктором медичних наук, завідувачем єдиної в Україні кафедри оториноларингології з курсом хірургії голови і шиї Василем Поповичем.