Сивина в бороду — глія у мозок

До сьогодні уявлення людини про старіння мозку було таким: від тяжкого життя нейрони головного мозку гинуть, а їхнє місце займають клітини–заповнювачі — глія. Їх можна побачити на фотографіях тканини мозку, де кожна нервова клітина оточена масою сполучних гліальних тканин. Однак професор російського НДІ епідеміології та мікробіології ім. Н. Ф. Гамалеї Володимир Зуєв поставив під сумнів, а чи не сплутали в цьому питанні наслідок та причину. Результатом сумнівів ученого стало відкриття «Явища накопичення в організмах ссавців фактора старіння». Виявлення цього фактора хоч і не обіцяє безсмертя, проте дозволить значно продовжити життя людини, пише «Московський комсомолець».

«Я ставив резонне питання: чому саме нейрон має гинути першим? Позаяк кожна «розумна клітина» захищена в нашому організмі значно більше, ніж усі інші. Вона навіть має зовсім відмінну систему живлення — звичайні клітини отримують поживні речовини завдяки тому, що щільно притуляються до капілярів, а нейрон має спеціального посередника — зірчасту клітину», — розказав професор Зуєв. Він припустив, що з невідомої причини в мозку починається так званий гліоз — активне розповсюдження клітин глії. Своєю масою вони давлять на зірчасті клітини, годувальниці нейронів гинуть. Зрештою нейрон лишається без поживних речовин і помирає.

У пошуках причини цього процесу професор Зуєв почав проводити досліди на мишах. Учені вміщали гліальні тканини у пробірки з екстрактом мозку новонароджених, зрілих та старих мишей, а також вводили цей екстракт живим мишам. Виявилось, що екстракт старих мишей призводив до зростання глії у пробірках, а у живих мишей — до передчасного старіння. «У результаті експерименту дві тваринки змінились навіть зовні: вони посивіли! Я вперше у своїй практиці зустрічаю щось подібне», — дивується професор Зуєв. Учені також виготовили сироватку з крові літніх мишей, ввели її молодшим мишам і отримали схожі результати, однак не на стільки яскраво виражені.

Після успіху з гризунами професор Володимир Абрамович вирішив переходити до людей. «Ми взяли кров людей віком від 10 до 78 років, вилучили з неї сироватку і помістили до пробірок з однаковою кількістю гліальних клітин. Закономірність їх розвитку була абсолютно схожою на ту, що ми спостерігали в мишей. Сироватка крові 10—20–річних людей не вплинула на глію, кров людей середнього віку спричинила помірне зростання глії, а от кров літніх людей призвела до бурхливого розвитку гліальних клітин», — сказав професор. Ці досліди також доводять, що треба враховувати вік рецепієнта і донора при переливанні крові.

Тепер перед ученими стоїть завдання знайти цей таємничий фактор старіння. Вони підозрюють у цьому якийсь досі не відомий, проте дуже живучий білок. Про його невразливість свідчить те, що старість є єдиним незмінним генетичним процесом. «Ми стаємо свідками тисяч різноманітних мутацій, проте старість не відвернути», — розказав професор Зуєв. Середня тривалість життя впродовж історії людства зросла з 18 до 75 років, і професор Зуєв цілковито впевнений, що її можна продовжити ще більше.