Днями журналісту й фотокору «України молодої» випадала можливість походити по лабораторіях, де розробляють нові препарати від раку, позаглядати до кліток, де тримають експериментальних мишей, побачити, як через зонд «годують» писклявих білих щурів та з перших вуст почути про унікальні розробки вітчизняних учених.

Реформа системи охорони здоров’я в Україні, попри два десятки років балаканини «на задану тему», так і залишається просто добрим побажанням для фахівців. Між тим у нас зустрічаються приклади доволі успішного впровадження принаймні елементів страхової медицини, яку багато хто вважає найкращими ліками для хворої пострадянської системи.

Як ви вважаєте, чи можна вилікувати звичайною водою жахливу мігрень, яку «не беруть» жодні знеболювальні? А подолати грипозну інфекцію, капаючи в ніс розведений перекис водню? А замінити традиційний наркоз «веселящим газом», причому так, щоб пацієнт був задоволений не лише під час оперативного втручання, а й після нього?

У Луганську завершилася акція під подвійною назвою «Червоне золото» («Донорству — зелена вулиця»). Стартувала вона 31 січня і мала тривати лише місяць. Але місяць ще не минув, як її, «на прохання трудящих», продовжили. А тепер головний ініціатор «Червоного золота», начальник відділу з питань сім’ї та молоді Луганської міської ради Марина Горностаєва заявляє: «Ми сподіваємося, що акція триватиме безстроково. Тому що ми люди, а отже — великодушні, благородні, добрі й милосердні».

Дантисти кажуть, що здорова усмішка пацієнта — це, в першу чергу, відсутність «побитих» карієсом зубів, рівний зубний ряд, міцна емаль, а також ясна, слизова рота, тканини губ, не вражені патологічними процесами. До стоматологічного стандарту якості входить і відсутність темних плям, цяток і смужок на емалі. А з основним кольором зубів не все так просто. З одного боку, природна емаль не може бути білішою за сніг, а з іншого — деякі зміни кольору з’являються внаслідок серйозних захворювань.

Зовсім недавно до проктологічного відділення Черкаського обласного онкологічного диспансеру доправили 60–річного чоловіка у стані середньої важкості. Лікарів вразило те, що специфічні проблеми зі здоров’ям у пацієнта почалися ще у вересні минулого року. Але про своє нездужання він нікому не говорив — боявся. А ще заспокоював себе тим, що «його турбує звичайний геморой». Про біду брата випадково дізналася його сестра. Вона приїхала до родича в гості й помітила, що той підозріло схуд. Тож терміново повезла його до лікарні. Так завдяки наполегливості сестри чоловік потрапив перед ясні очі медиків раніше, ніж його стан перейшов у категорію «безнадійний».

У травні цього року відбудуться парламентські слухання на тему «Шляхи реформування охорони здоров’я та медичне страхування в Україні». Від вирішення питань, розглянутих на цих слуханнях, та відповідних законодавчих актів, прийнятих Верховною Радою, залежатиме робота сфери охорони здоров’я, а можливо, і саме її існування. Медики «на місцях» сподіваються, що в процесі реформування галузі буде врахована і їхня думка.

У Всесвітній день здоров’я, який відзначався 7 квітня, у дитячому відділенні Національного інституту раку побували відомі «олімпійці» на чолі з головою Національного олімпійського комітету (НОК) України Сергієм Бубкою. Спортсмени подарували дітям, хворим на рак, іграшки та книги, роздали автографи та розповіли, що перемога над будь–яким важким захворюванням можлива, якщо в це вірити й боротися за своє життя.

Ми звикли до того, що цукровий діабет — давня і ніби звична хвороба. Часто говоримо про епідемію ВІЛ/СНІД, нарешті всерйоз заговорили про туберкульоз, а про діабет згадуємо час від часу. Утім ця хвороба впевнено охоплює весь світ, не минаючи ані відсталих країн, ані розвинених держав. Якщо у 1994 році Земля мала 110 мільйонів хворих на діабет, то в 2000 — уже 175. ВООЗ прогнозує, що в 2010–му кількість таких пацієнтів сягне майже 240 мільйонів, а у 2030 році такий діагноз матиме кожен п’ятий землянин. Отже, йдеться про глобальну неінфекційну епідемію. До якої ми, на жаль, не готові.

Сьогодні існує багато способів допомогти хворій людині ходити, чути й бачити, однак ніхто ще досі не потурбувався про пацієнтів, які не можуть посміхатись чи моргати очима. Але ці дії також важливі для повноцінного життя. Багато людей у всьому світі втрачають можливість керувати м’язами обличчя. Це трапляється внаслідок травм та інсультів, а люди з синдромом Мьобіуса мають параліч нервів обличчя від самого народження. Причому така патологія впливає не тільки на естетичний вигляд хворого. Бідолаха, який втратив здатність керувати мімічними м’язами, може, врешті, втратити і зір. М’язи, що відповідають за моргання, атрофуються, людині не вдається заплющити око, слизова органа зору пересихає, починаються незворотні зміни, а там і до сліпоти недалеко...