Після скандального викриття підпільного цеху з виготовлення підробних ліків у Василькові (містечку під Києвом) українці дізналися про одну вельми неприємну річ. Виявляється, спритні ділки навчилися настільки майстерно виготовляти упаковку медичних препаратів, фасувати незрозуміло що під виглядом ліків та штампувати «елементи захисту» на пачках, що відрізнити фальсифікат від справжніх ліків може тільки спеціаліст. А в деяких випадках розібратися, де справжній засіб, а де підробка, допоможе тільки лабораторне дослідження.

За радянських часів яскраві, не схожі одна на одну іграшки були великою рідкістю. Діти гралися переважно «інкубаторськими» пупсами, кубиками та ляльками. Але батьки принаймні не мусили сушити голову щодо якості цих товарів, усе відповідало ГОСТу. Сьогодні ж маємо протилежну ситуацію: магазини, базари, кіоски переповнені цяцьками на будь–який смак і гаманець. Вибір такий, що нашим батькам і не снився. А от щодо якості виникає багато запитань, особливо у випадку із китайським пластиком кольору «вирви око». Експерти зазначають, що якісна іграшка — рідкісна гостя на українському ринку. Більшість яток та прилавків завалені низькопробними товарами, що мають сумнівну якість і невизначений хімічний склад. «УМ» з’ясувала, на що мають звертати увагу дорослі, аби не зробити малюкові отруйний подарунок та випадково не натрапити на депресивну, антирозвиваючу іграшку.

Події, офіційно зареєстрованій Міжнародною академією авторів наукових відкриттів під №383, невдовзі виповниться рік. Проте вагомий успіх вітчизняної медичної науки, підтверджений трьома експертними висновками в Україні, Росії та Німеччині, залишається малопоміченим. І навіть не тому, що його проґавили ЗМІ й авторів не увінчали хоча б лавровими вінками. Нові методи, на жаль, ще не впроваджені в медичну практику. Аспіринову тріаду за старими інструкціями і далі лікують як алергічне захворювання, хоча алергією, як довели дослідники з Івано–Франківська, тут і не пахне. Коли ж ці розробки стануть доступними всім «тріадовим» хворим — запитую керівника групи прикарпатських учених–відкривачів, доктора медичних наук Василя Поповича.

Не всі знають, що «ацетоном» називають не тільки відому рідину без кольору і з характерним запахом, а ще й поширену нині дитячу хворобу. Що це за напасть? У чому вона виявляється? Які її основні симптоми? Як живеться малюкам–«ацетонщикам», які страждають на це захворювання? І що треба робити, аби дитина не захворіла на ацетонемічний синдром, як його іменує медицина? Відповіді на ці запитання «УМ» шукала у черкаських спеціалістів, які дуже часто мають справу з цим порушенням обміну речовин.

Раніше «УМ» писала про скандал навколо китайських «чудо–капсул» для схуднення, які містили сибутрамін (заборонений стимулятор центральної нервової системи, який дає 44 ускладнення і навіть призводить до смерті), та про злочинні схеми шахраїв, які агресивно рекламували на ТБ дорогущі «медичні» прилади «від усіх хвороб», а насправді продавали людям звичайні побутові електроприлади. Тоді здавалося, що дурити народ та «втюхувати» нам із вами різний непотріб можуть тільки маловідомі фірми, переважно компанії–одноденки. Але, як з’ясувалося, нечесною рекламою грішать і крупні іноземні виробники, які, за твержденням фахівців Антимонопольного комітету, «масово поширюють оманливу інформацію щодо властивостей медичних препаратів». Комітет уже оштрафував виробника «Лазолвану» на мільйон гривень, покарав виробників препаратів «Мумійо», «Промед», «Турапрін». А наразі в АМК тривають розслідування щодо реклами більшості гомеопатичних крапель австрійського «Біттнера» та препаратів: «Мезим», «Простамол Уно», «Еспумізан» німецької компанії «Берлін Хемі».

Провідні політики найвпливовіших країн світу колись поставили перед медичною спільнотою завдання — до 2000 року повністю вирішити проблему раку. У XX столітті здавалося, що від перемоги над пухлинними процесами людство відділяють буквально декілька кроків. Мовляв, розшифруємо геном, розкладемо все по полицях, ну невже після цього в раку залишаться якісь секрети? Утім гучні відкриття відбулися, але про повну перемогу над важкою патологією говорити не доводиться.

«УМ» продовжує «лікнеп» для батьків, які цієї осені повели діточок до школи. У номері за 9 вересня ми почали розповідь про те, як уберегти дівчат і хлопчиків від найпоширеніших «професійних» шкільних захворювань, зокрема, порушень акомодації, короткозорості й сколіозу. Сьогодні йтиметься про лікарські вимоги до шкільних меблів, формулу підбору парти під кожну конкретну дитину та про «зорові» й «застудні» принципи, за якими вчитель має розсаджувати дітей у класі.

«Улітку ми відчуваємо велику напругу від сонячного проміння: сонце дає нам енергію, але водночас утомлює імунну систему. А коли приходить осінь, зменшується температура повітря та кількість сонячного проміння, у людей стрімко слабне імунітет. Тому депресію можна назвати суто погодним «ритуалом», — розповідає лікар–психіатр Київського міського центру здоров’я Світлана Нікішаєва. — Крім того, організм починає виробляти менше гормонів, серед яких і серотонін — гормон сну, який не допускає виникнення депресії». Надто спекотне літо (наприклад, таке, яким було нинішнє) дуже виснажує імунітет, каже лікар. Отже цьогорічна осінь обіцяє психіатрам цілий «урожай» меланхолій, депресій та суїцидів.

Науковці всього світу впродовж останніх десятиліть намагаються виростити в лабораторних умовах штучні клітини, тканини, гормони тощо, які б не відрізнялися від природних людських. Якби це вдалося, звична система лікування стала б зовсім іншою. Хворим робили б діагностику, щоб визначити, чого саме не вистачає в їхньому організмі, й вводили або пересаджували необхідний матеріал із пробірки. Так, мільйони людей із загрозливими для життя вадами серця не помирали б у марному очікуванні донора, не страждали б від реакції організму на чужорідний орган. Значна кількість хворих на гепатит та інші патології печінки теж могла б розраховувати на штучно вирощену «міні–лабораторію» з очищення крові. А хворим зі слабким імунітетом достатньо було б вводити необхідні захисні клітини, щоб успішно долати інфекційні захворювання.

Сьогоднішня школа в так званих «цивілізованих» країнах — місце з перегином в один бік. Там у дитячі голови вбивають масу знань, абсолютно відірваних від практики, і дають украй мізерну частку навичок, корисних у повсякденному житті. З малят, які добросовісно вчать усі уроки та виконують нескінченні стоси завдань, нерідко виростають «ботани», які можуть годинами дискутувати на тему будови атома, але не вміють навіть ґудзика до сорочки пришити. У сучасних школах математика, мова й такі мозкодробильні предмети, як фізика та хімія, вважаються набагато важливішими, ніж фізичне й трудове виховання. Це проявляється як у кількості годин на тиждень, так і в загальному ставленні батьків, дітей і самих учителів до цих предметів. Діти знають, що за пропуск уроку математики може добряче влетіти, а от «фізру» можна безкарно прогуляти, і нічого страшного не буде.