Позавчора Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту і Національна федерація тенісу підписали угоду про співпрацю в будівництві на території НСК «Олімпійський» Всеукраїнського тенісного центру. Схоже, мрія аматорів про тенісний «диснейленд» у Києві набрала реальних обрисів.

Київське «Динамо» зараз набрало таких обертів, що в досвідчених уболівальників цієї команди виникає побоювання за подальший перебіг сезону. З часів Лобановського прихильників «біло-синього» футболу привчили, що в ньому бувають функціональні «ями». Просто при живому метрі їх передбачали й планували, а ось послідовникам не завжди вдавалося виходити на пік форми у потрібний момент. Але цього разу, мабуть, особливо хвилюватися не варто, бо йдеться не скільки про «повні оберти» у сенсі функціональної готовності команди, скільки про ігрову впевненість віце-чемпіонів країни. Першою ознакою дещо більшої «сили» «Динамо» в цьому сезоні стала безболісна ротація складу, що є найголовнішим в умовах гри на два, а то й на три фронти.

Найближчими днями увага вітчизняних спортивних ЗМІ буде прикута до Будапешта, де відбувається 28-й чемпіонат Європи з водних видів спорту. Для спортсменів континенту це серйозна перевірка сил в офіційних змаганнях перед чемпіонатом світу-2007 у Мельбурні, де визначатимуться власники олімпійських ліцензій. Усі європейські збірні в Угорщину їдуть у всеозброєнні, оскільки вважають ці змагання найважливішими в 2006 році.

Чемпіонат Європи, який нещодавно завершився у болгарському Пловдиві, можливо, стане початком революційних змін у любительському боксі. Адже відразу кілька національних федерацій виступили з пропозиціями: відмовитися від захисних масок, змінити регламент поєдинків (до трьох раундів по три хвилини) та віддати вирішальний голос у визначенні переможця бою рефері на ринзі. Щодо останнього, то важко не погодитися з членом тренерської комісії Європейської асоціації любительського боксу (ЄАБА) білорусом Віктором Барановим, який визнає: «Зараз боковим арбітрам за лічені секунди належить віддати перевагу одному чи іншому боксеру, але не в кожної людини є відповідна швидка реакція, тож часто неупереджений комп'ютер постфактум констатує перемогу не того бійця, якого визначили судді». У подібних ситуаціях, як уже повідомляла «УМ», у Болгарії опинялися й українські боксери. А ось щодо відмови від захисних масок, то, схоже, це просто бажання «аматорів» наблизитися до рівня видовищності професіонального боксу.

У США, як відомо, національний легкоатлетичний чемпіонат за силою фактично не поступається першостям світу. І причина не лише у високому рівні американських атлетів, а в принциповому підході до участі в ньому тих, хто хоче потрапити на чемпіонат світу чи Олімпіаду. Добре виступив на внутрішніх змаганнях — маєш перепустку «на світ», не приїхав узагалі — «до побачення». Схоже, що перші серйозні кроки для підвищення авторитету чемпіонату України робить і наша легкоатлетична федерація, яка в цьому році доклала чимало зусиль, щоб літня першість країни відбулася на конкурентоспроможному за міжнародними стандартами рівні. Змагання приймав НСК «Олімпійський», і вже сама участь у турнірі таких атлетів, як Юрій Білоног, Сергій Лебідь, Тетяна Терещук-Антипова та Андрій Соколовський, додає організаторам балів. Міг вийти на доріжку й Іван Гешко, який напередодні отримав приз як кращий спортсмен України в червні, але цього разу обійшлося без нього. Утім це саме той випадок, коли успіхи бігуна на різноманітних закордонних стартах свідчать самі за себе. Сумніватися в Івановій готовності до чемпіонату Європи, який пройде 7—13 серпня в Гетеборзі, не доводиться.

П'ять медалей збірної України на чемпіонаті Європи важко не назвати успіхом. Однак не варто однозначно приписувати це досягнення чиновникам із Федерації боксу — вони своїми залаштунковими сутичками віддаляють п'єдестал, а не наближають його. З іншого боку, є в конкуренції регіональних боксерських шкіл — якщо вона відбувається в рингу, а не поза ним — і позитив: жорстке суперництво областей за визначенням делегуватиме від нас на міжнародну арену конкурентоспроможних бійців. Питання ж, на якій стадії їх там зупинять, дуже часто залежить від авторитетності керівників офіційної делегації. Як довів Пловдив-2006, ФБУ в цьому сенсі ще зростати й зростати. Бодай до рівня росіян, які виграли у дев'яти фінальних боях з одинадцяти.

Маріуполь, якому загалом i так не бракує спортивних подій з різних видів спорту, збагатився ще одним професіональним спортивним видовищем. Міжнародний турнір із пляжного волейболу Azovstal Beach Volley Cup-2006 тепер обіцяє стати традиційним. Проведення змагань між 32 чоловічими та 11 жіночими парами у розпал курортного сезону, як і очікувалося, гарантувало турніру-дебютанту стабільну підтримку публіки. Тим більше що на пісчаному березі Приазов'я гра у волейбол «у колі» й так завжди була однією з основних розваг. Вплив великого спорту на «маси» вдалося побачити цього разу в «реалі», коли вже на другий день змагань побільшало бажаючих спробувати свої сили у професіональному біч-волеї — фірмовим м'ячем та з відповідною сіткою.

Старт сезону в Україні — завжди свято для уболівальника. І хай нещодавно завершився чемпіонат світу, під час якого ми «наїлися» футболом і задовольнили свої амбіції щодо збірної, та все одно в кожного з нас є своя, рідна команда, — чи то у вищій лізі, чи в першості колективів фізкультури. На старті 16-го чемпіонату для фанатів від Львова до Луганська притаманне загострене почуття «місцевого футбольного патріотизму», а песимізм у такі дні не властивий нікому — така вже природа цієї частини суспільства.

Якщо диктор на стадіоні «Чорноморець» і помилився, коли на початку церемонії відкриття нового футбольного сезону запросив підняти прапор України Олександра Шовковського та Анатолія Тимощука — гравців збірної... СРСР, то небезпідставно. Одеський «жартівник», вочевидь, має досвід футбольних оголошень союзних часів, тому присутність у VIP-ложі футбольного екс-начальника вже не існуючої імперії — росіянина Колоскова — та соціалістично-комуністичних «секретарів республіки» Мороза та Мартинюка й призвела до своєрідного «дежа вю». Тим більше, що поруч сиділи донецькі та київські олігархи, які ніколи не приховували своєї ностальгії за чемпіонатом СРСР.

Кияни вже звикли, що влітку вони можуть поєднати відпочинок на пляжах Гідропарку з переглядом представницького турніру з пляжного волейболу. Новина, що цього року традиційного спортивного видовища на берегах Дніпра не буде, розчарувала. Втім естафету з проведення престижних змагань підхопили на берегах Азовського моря.