У вітчизняному дзюдо є добра традиція — тренери особистим прикладом демонструють своїм учням, як потрібно перемагати на татамі. Після «бронзового» успіху в командній першості Європи наші ветерани серйозно налаштовувалися пробитися нарешті в призери чемпіонату світу в змаганні «стінка на стінку», чого раніше не вдавалося. На підкорення французького татамі у місті Турсе цього разу поїхало 11 українських «сеньйорів», більшість із яких представляли Донецьк (тамтешня обласна федерація взяла на себе всі витрати на підготовку і поїздку дзюдоїстів). І ця команда успішно захистила честь України, вперше здобувши ветеранську «бронзу» світового рівня. Наша «стінка» у складі Василя Мицканюка, Олександра Сопіна, Сергія Гриня, Сергія Рожинова, Юрія Жуковина, Андрія Костенка виявилася міцнішою за угорську (4:1), філіппінську (5:0) та німецьку (3:2). Лише в півфіналі українці поступилися майбутнім переможцям — росіянам (1:4).

Сьогодні чоловічу баскетбольну суперлігу важко уявити без легіонерів, до послуг яких звертаються навіть ті клуби, якi зовсім не претендують на чемпіонське звання чи єврокубкові успіхи. На зорі ж незалежного баскетболу теж не бракувало видовищних поєдинків, і майстерність плеяди виконавців, підготовлених ще за союзних часів, дозволяла спокійно обходитися без іноземних гравців. По-різному склалася доля провідних «піонерів» українського чемпіонату. Багатьом забракло наполегливості, везіння, менеджерського досвіду або ж не пощастило зі здоров'ям, щоб успішно влаштувати свою кар'єру у сильному європейському клубі чи навіть у НБА.
Ще з тих часів залишилися одна традиція, яку започаткував один із «батьків» ФБУ Борис Корбан — влітку всі старі друзі-суперники, хоч би де вони проводили сезон і навіть якщо завершили кар'єру, гуртуються в команди і проводять турнір на березі Дніпра у Києві — «Кубок Гідропарку». І що може бути кращим для популяризації баскетболу, ніж можливість для аматорів пограти поруч зі знаними майстрами? На цьому майданчику під відкритим небом кореспондентові «УМ» і вдалося дізнатися, чим сьогодні живе такий непересічний баскетболіст, як Олександр Лохманчук.
Без вражаючих польотів під щит цього «важкого» форварда, а часом і центрового (зріст — 208 см), важко було уявити збірну України часів становлення. Він достатньо потішив київську публіку своєю майстерністю, після чого грав у Туреччині, Франції, Італії та Німеччині. Саме в останній країні на нього чекали неприємності — з того моменту, як він у липні 2004-го підписав контракт із «Бамбергом». У вересні того року Олександр прибув у розпорядження цього клубу, виконавши всю програму підготовки. Але медики прискіпалися до аналізів українця, які були виправдані через передсезонні навантаження, і зажадали розірвати стосунки з гравцем. Звичайно, Лохманчук, маючи діючий контракт на руках, в якому записано, що клуб виплачує у такій ситуації всю суму, почав відстоювати свої права у суді. Тяганина призвела до того, що наш баскетболіст узяв тривалу паузу в активних виступах, підтримуючи форму в київському «Будівельнику», де він провів свої, напевно, найкращі роки. Зі спогадів, як він потрапив до знаної ще у СРСР команди, і розпочалася наша розмова.

«УМ» уже повідомляла, що в перших числах липня в Ялті успішно дебютував Кубок Європи з багатоборств у чоловічій першій лізі, а у французькому Арлі відбувся турнір жінок у вищому дивізіоні. Втім на прес-конференції за підсумками змагань фахівці національної легкоатлетичної федерації не лише підбивали підсумки, а й дивилися у майбутнє.

За десять хвилин їзди від Черкас уздовж узбережжя Дніпра в чудовому оазисі свіжого повітря і тиші розташувалася база відпочинку «Селена», яку відкрили минулого року під час проведення тенісного турніру «UFC Open-2005». Цікаво, що спочатку тут планували розташувати «мисливський будиночок». Усе змінилося, коли ідею спортивного перепрофілювання підкинув і підтримав депутат обласної ради Павло Костенко. У підсумку приватна «Селена» вже сьогодні претендує на звання улюбленого місця шанувальників тенісу. Найліпші в регіоні корти мають постійний тренерський штат, який працює з клієнтами на чотирьох грунтових кортах, найближчим часом буде добудовано ще два.

Цьому чемпіонату світу не бракувало епізодів, про які його очевидці розповідатимуть як про пам'ятні. Загальний же висновок для футболу виглядає не надто втішним, оскільки ще ніколи світові форуми не викликали стільки негативних емоцій. Для тих, хто перш за все полюбляє Гру, а не боротьбу за результат, «мундіаль» у Німеччині приніс суцільне розчарування. Небезпечна тенденція, яка виникла завдяки перемозі збірної Греції на Євро-2004, продемонструвала свою «життєздатність», що призвело до тріумфу тих збірних, які взяли на озброєння дії від оборони з ефективним використанням стандартних положень. Так звані романтики футболу зазнали нищівного фіаско від тих, хто зміг вдосконалити ігрову модель сіренької Греції. До чого це призведе у майбутньому, важко сказати, адже на горло власній пісні наступили навіть ті, хто завжди любив на полі творити, а не руйнувати. У підсумку фінал став протистоянням збірних, які найліпше впоралися з демонстрацією «грецького» стилю. Й Італія обіграла Францю лише в серії пенальті.

Досить оригінально вирішили відзначити язичницьке свято Івана Купала в містечку Українка Обухівського району на Київщині. Це той випадок, коли місцеві мешканці одержали «хліба і видовищ». Щоправда, до «випікання» першого зроблено лише дебютний крок. Кілька років мешканці Українки спостерігали, як розвалюється недобудований Трипільською ТЕС фізкультурно-оздоровчий комплекс (ФОК). І ось мерія взяла справу до своїх рук, оголосивши Конкурс проектів для будівництва двох спортивних споруд — міського стадіону та ФОКу. Художників-аматорів та професійних архітекторів, які представили свої ескізи та макети, привітав мер міста 28-річний Павло Козирєв. На міськiй набережній уперше відбулося грандіозне видовище — міжнародні спортивні змагання за програмою «Богатирських ігор» — «Українківські силачі».

На спортивно-оздоровчому комплексі Головного управління МінНС України в Чернігівській області відбувся 15-й чемпіонат України з пожежно-прикладного спорту. Для «УМ» результати ювілейних змагань із цього професіонального виду спорту прокоментував віце-президент національної федерації, який стояв бiля витоків створення у 2001 році міжнародної федерації, Олександр Тарасов:

Про такий фiнал першості ми в Україні могли лише мріяти, бо восени наступного року, коли завершиться відбір до Євро-2008, збірна України у будь-якому випадку матиме один з двох позитивних іміджів. Будемо вважати себе героями, якщо випередимо у групі одного з двох фіналістів нинішнього «мундіалю», або ж просто пристойною командою, яка не вийшла з групи, де грали чемпіон і віце-чемпіон світу. Хто дорікне за останній варіант? А ось, щоб позбавити австро-швейцарський оргкомітет наступного чемпіонату Європи одного з дуже прибуткових учасників, нашому тренерському штабу доведеться спочатку зробити суттєві висновки з тих іспано-італійських 0:7 у Німеччині.

Хтось сказав, що дурень прагне змінити світ, розумний — його поліпшити, а геній намагається залишити цей світ у спокої. Якщо застосувати цей вислів до визнаного українського шахового генія Василя Іванчука, то вийде навпаки. За ті дванадцять років, що довелося спостерігати за Василем на змаганнях, на творчих зустрічах і сеансах одночасної гри у Львівському шаховому клубі, склалося враження, що Іванчук був би щасливим, якби світ залишив його у спокої. Авжеж, дуже часто нашого найвідомішого гросмейстера можна побачити заглибленим у себе, а натхнення Іванчука пов'язане передусім із пошуком чогось нового у шахах, тобто — у своїй голові. Хоча іноді бажання поспілкуватися з Іванчука просто «виплескується»...
Після завершення супертурніру в Форосі наш діалог із Василем Іванчуком склався тільки з другої спроби. Спочатку, перед нагородженням, спроба зав'язати розмову завершилася тим, що шахіст раптово замовк, примружив очі і з характерним, відомим усьому світу потиранням перенісся «відійшов від цього буденного світу в себе». Лише після традиційного неформального «застілля» вдалося побачити, що Василь, хоча і втомлений, але готовий до спілкування. Проблема була тільки в тому, що геній не сприймає шаблону. А значить, годі сподіватися на звичне задоволення, яке одержують більшість інтерв'юйованих, коли надаєш їм можливість розкрити власну персону у яскравих фарбах. Доводилося витягувати, наче обценьками, навіть стислі відповіді. Проте іноді Іванчуку властивий і природній азарт. Хоча б тому, що спочатку були... карти.

Уперше в історії вітчизняної легкої атлетики Україну обрали місцем проведення Кубка Європи з багатоборств першої європейської ліги. Місцем змагань стала Ялта. Сергій Брайко, міський голова головного курорту країни, засвідчив, що в місті приділяють величезну увагу розвитку спорту й створенню сучасних стадіонів. Чи не вийшов перший млинець глевким? З цього приводу представник Європейської атлетичної асоціації Карел Пільний сказав кореспондентові «УМ»: «Усі закордонні спортсмени й тренери просто щасливі, що в цьому чудовому місті, яке нагадує Монте-Карло й мало чим поступається йому, не виникає жодних організаційних проблем. Усі екстрім-ситуації з дощем чи іншими несподіванками швидко вирішуються, люди тут усміхнені й привітні. Загалом усе перевищило наші сподівання».