Успішна, ефективна вакцинація проти страшних інфекційних захворювань має інший бік медалі — люди забувають, що таке поліомієліт, епідемічний паротит, дифтерія тощо. Навіть деякі лікарі, що роками не бачили хворих із таким діагнозом, помалу звикають до благополучної ситуації в країні й починають вважати щеплення чимось необов’язковим. Що й казати про людей, які не мають медичної освіти: для них уколи від хвороб, про які вже давно не чути, — це взагалі нонсенс. Нестача фахової інформації призводить до того, що люди відмовляються від щеплень самі, не дозволяють вакцинувати своїх дітей, ігнорують рекомендації імунологів. Наприклад, щеплення від поліомієліту торік в Україні зробили тільки 54% тих, хто цього потребував, від кашлюка — 58%, туберкульозу — 57%. На Донеччині щеплення проти туберкульозу отримали тільки 14% дітей, яким це було потрібно, на Одещині — 21%. А це значить, що колективного імунітету до багатьох захворювань у нас просто немає. І якщо ситуація не зміниться, най­ближчим часом в Україні може спалахнути епідемія, та ще й не одна — варто тільки з’явитися джерелу інфекції. Про ці та інші небезпеки нехтування вакцинацією «УМ» дізналася на науковій конференції, що відбулася в Києві за підтримки Національної академії медичних наук України.

Загалом весна — чудова пора року. Утім кожен п’ятий мешканець України зустрічає квіткове буяння не дуже весело. Більшість людей, які страждають від алергії на пилок рослин, починають чхати, кашляти, витирати нескінченні потоки слизу з носа та відчувати інші прояви полінозу ще в березні. Дехто «включається в процес» у червні, коли квітують лугові трави, або вже у вересні, коли зацвітає сумнозвісна амброзія. Останніми роками проблема набула такого поширення (хворіють близько 20 відсотків населення), що люди перестали сприймати її серйозно. Утім поліноз — це не банальний нежить, який минає без особливих наслідків. Якщо не лікувати алергію на пилок, із часом хвороба набуває більш важких проявів, може призвести до бронхіальної астми і навіть завершитися анафілактичним шоком. Про це і не тільки розповів «УМ» доцент кафедри клінічної імунології та алергології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Шупика Віктор Літус.

Правила організації достойного життя прості й обов’язкові для виконання. Так вважає професор, завідувач кафедри біохімії Харківського національного медичного університету Віктор Жуков, за участю якого було створено фактично усі радянські стандарти комунальної гігієни. Більшість цих методик затребувані й зараз. А ті, що були переглянуті «на око» чи на догоду сучасній кон’юнктурі, нерідко викликають у спеціалістів чимало запитань. Компроміс між тим, як має бути і як вдається зробити, — неприйнятний для фахівця з державним мисленням. Очевидно, саме тому успішні суспільні формації тримаються винятково на авторитеті державників.

Коли після затяжної зими нарешті приходить довгоочікувана весна, «на доважок» до ясної погоди з теплим вітерцем та яскравим сонечком наш організм зазвичай отримує чимало нездужань. Лікарі констатують, що саме на цю пору року припадає пік загострень багатьох хронічних захворювань та скарг на млявість, занепад сил і відчуття втоми. Тому вже звичні до такої ситуації пацієнти–«хроніки» намагаються заздалегідь підготуватися до небезпечного періоду та запобігти загостренню хвороби. Що ж робити, аби весна не перетворилася з прекрасної квітучої пори на сезон болячок? Відповідь на це питання «УМ» шукала у столичного лікаря–імунолога.

Громадянин Ізраїлю Раді Кайоф через параліч ніг упродовж останніх 20 років міг пересуватися тільки на інвалідному візку. Чоловік уже й не сподівався колись стати на ноги, але йому пощастило: пан Кайоф став одним із перших користувачів унікальної розробки, яка дозволяє паралізованим людям стояти, ходити й навіть підніматися сходами. Як повідомляє «Медпортал», ідеться про революційний екзоскелет ReWalk — винахід засновника компанії «Агро медікал технолоджис», інженера Аміта Гоффера.

Ранні огірочки, помідори, зелена цибуля, молода редиска і капуста, які сьогодні продають в усіх магазинах, супермаркетах і на базарах, так і ваблять до себе українців. Ми настільки скучили за свіжою зеленню і природними вітамінами, що готові «бодай для дітей» купувати першу весняну зелень, яка виглядає, пахне і смакує майже як звичайна, ґрунтова. І часом так хочеться накупити всього потрошку та досхочу наїстися справжнього весняного салату, що не можеш встояти перед цією спокусою. А дарма, кажуть лікарі. Бо нерідко зелень та овочі, вирощені в теплиці, настільки «нагодовані» нітратами, що можуть спричинити важке отруєння. Для того щоб вечеря не закінчилася у найближчому токсикологічному відділенні, треба знати, як правильно вибирати весняні овочі, як «виганяти» з них отруйні речовини і чим зменшувати токсичну дію нітратів.

Хоч відтоді, як українці потрапили під радіаційний удар Чорнобиля, минуло вже чверть століття, медичні наслідки аварії на сумнозвісній атомній станції досі «квітнуть» буйним цвітом. Чорнобильська «спадщина» дотепер наздоганяє людей, які на момент аварії були дітьми, підлітками та отримали дозу радіоактивного йоду. Для когось із них діагноз «рак щитовидної залози» пролунав через рік після катастрофи, для когось — через два з лишком десятки років. І це, як попереджають спеціалісти, не межа. За науковим прогнозом, післядія «чорнобильського» йоду триватиме ще приблизно 10—15 років.

Якось на очі потрапила обкладинка шкільного зошита, яка дуже наочно дозволяє уявити навіть дітям, скільки на нашій голубій планеті питної води. Як гадаєте, якщо усі солоні води морів та океанів співставити з наповненою по вінця ванною, то з чим можна порівняти кількість прісних вод? Насправді все досить комфортно та продумано. Після ванни з сіллю доречно виглядає склянка з питною водою — це води поверхневих водойм, придатні до вживання. Води полярних шапок та гірських льодовиків наповнять відро, підземні прісні води — помістяться у невеличкому глечику. Однак для України ситуація з прісною водою виглядає трішки інакше. З відерця з льодом нам мало користі — дуже вже льодовики від нас далеко. Наших кілька краплин iз маленької склянки, на жаль, не такі вже й прозорі і чисті, а про смак годі й говорити. От і залишається тільки розраховувати на прохолодну та незабруднену водицю, що схована в глечику. Правда, якщо склянка iз водою завше під рукою — хоч зараз пий, то воду з глечика ще потрібно налити.

МОЗ України констатує, що тільки одну дитину з десяти обстежених можна назвати відносно здоровою. А 9 із 10 хлопчиків і дівчаток мають певні проблеми — від малозначущих до таких, що становлять серйозну загрозу. Причому йдеться не лише про вроджені вади серця, які у всіх на слуху, а й про інші патології. Зокрема, у нашій країні виявлено 900 тисяч дітей із порушеннями слуху. Серед них понад 3 тисячі — це малята віком до трьох років. На жаль, чимало глухих або тугоухих діток потрапляють до лікаря у пізньому віці, коли відновити слух, навчити розрізняти звуки мовлення та розмовляти стає важким, іноді непосильним завданням. Звідки ж беруться такі «запущені» випадки? Виявляється, нерідко батьки не розуміють, чому їхня дитина поводиться «якось не так». І думають, що мовчання дитини, її дивна реакція на слова дорослих — примха, яка минеться з віком!

Протитютюнові закони, ухвалені в останні кілька років, дають очікуваний результат. Про це, як повідомляє прес–служба МОЗ України, свідчать дані щодо поширеності тютюнопаління на території нашої країни. Починаючи від 2000 року, в нас проводять вибіркові опитування домогосподарств щодо самооцінки стану здоров’я та рівня захворюваності населення. За даними цього опитування, лікарі з’ясували, що в 2008 році показник поширеності паління дорівнював 25,6%, а минулого року частка осіб, що палять (віком від 12 років), сягала вже 22,4% .