Холодну пору року завжди супрово­джує сплеск застудних захворювань. Серед них нежить (або риніт) трапляється найчастіше. Більшість iз нас ставиться до нього як до незначної і швидко­плинної неприємності, ходячи на роботу й ігноруючи лікування. Однак, як стверджують лікарі, робити цього категорично не можна. «Через брак адекватного лікування й ослаблений імунітет нежить може призвести до розвитку ларингіту, фарингіту, бронхіту, пневмонії й отиту, — застерігає Юрій Молочек, завідувач відділом дитячої отоларингології УДСЛ «Охматдит». — У дітей нежить найчастіше переходить у гайморит, який у запущених випадках ускладнюється гнійним запаленням мозкових оболонок. Тому залишати нежить на самоплив у жодному разі не можна».

Жінка розплакалася в кабінеті психолога. Крізь ридання ледве пояснила причину відчаю: не може впізнати власного чоловіка. Таке враження, що поряд iз нею — зовсім­ інша людина. З нею майже не спілкується, посварився зі старими друзями, конфліктує на роботі.

Успішне лікування недуги нині годі уявити без медикаментів. Пігулки і мікстури ми часто вживаємо в повсякденні навіть без призначень лікаря. Докучає головний біль, «скочила» температура чи тиск — відразу відкриваємо домашню аптечку.

Виразкова хвороба шлунка — сьогодні досить поширене захворювання. За спостереженнями вітчизняних медиків, в Україні майже 10 вiдсоткiв населення страждає від цієї недуги. А, за даними Міністерства охорони здоров’я, виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки в Україні мають 160 осіб на 1000 населення.

Бути красивою і привабливою — природне бажання кожної жінки. Хтось ви­трачає левову частку коштів і часу, аби тримати себе у формі, іншій виглядати яскраво «допомагають» гени, а хтось нарікає на брак можливостей, аби підтримувати свою красу. Та насправді, стверджують косметологи, правильний догляд за собою — не така вже й велика премудрість.

Новий рік уже за кілька кроків. Свято повсюди нагадує про себе яскравими ліхтариками на ялинках, «аншлагами» в подарункових крамницях і продуктових супермаркетах. Готуємось... Продумуємо святкове меню, протираємо келихи для шампанського, нотуємо список бажань «під ялинку». Концентроване святкове піднесення повністю захоплює нашу увагу, і ось 12 ударів відлунало, тости закінчилися, а залишки традиційного олів’є і головний біль після солодких бульбашок iз фужера свідчать про те, що життя триває. Тільки розпочинати трудовий ранок нелегко: на ваги стати лячно («перебрали» делікатесів), обличчя пожмакане, настрій кульгає, і немає сили зібрати себе докупи. Однак таке очікуване свято можна зустріти і без шкоди для здоров’я. Як це зробити, «УМ» запитала у фахівців.

Хронічна варикозна хвороба, або, як її ще називають, варикозне розширення вен — проблема, яку пацієнти спочатку сприймають як естетичну. Зрештою, вона і починається з незначного, здавалося б, дефекту — на ногах з’являється так звана венозна сіточка, ніби «візерунки» підшкірних вен чи судинні «зірочки». Але не всі пов’язують ці «малюнки» з такими буденними неприємностями, як набряки ніг наприкінці дня, відчуття важкості у литках, швидка втомлюваність ніг, біль після тривалого ходіння чи стояння, нічні судоми нижніх кінцівок. Однак саме ці симптоми свідчать: настав час звернутися до флеболога — фахівця, який займається лікуванням хронічної венозної недостатності. варикоз

«З настанням сезонних епідемій поїздка в громадському транспорті перетворюється на лотерею: пощастить ухилитись від бацил чи ні», — каже колега. І зачіпає мою «болючу тему», яка щороку стабільно вигулькує на початку зими, коли грип із ГРВІ виходять зі сховків. Добирання до роботи в цей час нагадує малоприємні відвідини лазарету. З усіх боків чхають, хриплять застуженими голосами в телефонні слухавки, кашляють і шморгають носами, при цьому зазвичай не прикриваючись бодай умовно. Дехто, правда, «ловить» свій кашель у долоню, якою відразу незворушно хапається за спільний поручень у метро. «Начхати мені на всіх», — ніби написано на обличчях супутників — відкритих, насуплених чи відсторонених. І цю незворушність (а якщо відкритим текстом, то — елементарну невихованість) не відмінить навіть атомна війна. Таке враження. І чомусь прецедент зі «свинячим грипом», що неабияк нажахав українців восени 2009­го, аж ніяк не позначився на причинно­наслідкових зв’язках у головах співгромадян. Захисні маски з аптек тоді вимели за лічені години, продаючи їх згодом з­під поли, випрошуючи у знайомих «зайву», панікуючи... Люди в масках заполонили вагони метро. «Ніхто не хотів захворіти...»

За останні півроку на Херсонщині вдвічі зросла захворюваність на туберкульоз. Водночас препарати для діагностики і попередження цієї страшної недуги (туберкулін та вакцина БЦЖ) закінчилися і не відомо, коли будуть. Принаймні в чотирьох районах області і в трьох­ пологових будинках Херсона вже другий місяць новонароджених від туберкульозу не вакцинують. Законодавство України забороняє закуповувати ці препарати за гроші місцевого бюджету — вакцини мають безкоштовно і централізовано надходити в регіони з Києва. Однак коли графік поставок зривається, на місцях фіксують черговий сплеск захворюваності.

Як свідчить статистика, з усіх хворих із запаленням очей, які звертаються до лікаря, 65 відсотків мають кон’юнктивіт. А взимку кількість таких скарг збільшується майже до 80%: долучається вплив ГРВІ, вірусних епідемій. Неофіційно лікарі називають кон’юнктивіт синдромом «кролячих очей». При цій недузі очі червоніють, оскільки відбувається запальний процес слизової оболонки — кон’юнктиви, яка виконує захисну та живильну функцію і перешкоджає пересиханню ока. читати тут