Як пригадує 24–річний Євген Буяновер, різна живність вабила його ще змалечку. Цим насамперед завдячує своїй бабусі. Жила вона у приватному будинку практично у центрі Дніпропетровська, але на своєму невеличкому подвір’ї все ж намагалася мати якусь живність. То курчат заведе, щоб Женя міг за ними спостерігати, то кошенят... Внука ж це захоплювало настільки, що іншого життя для себе вже не уявляв.

Уже вшосте в Державному музеї іграшки проходить традиційна новорічна виставка дитячих робіт хенд–мейд. Цьогоріч трендом дитячої експозиції «Новорічні паперові фантазії» стали ялинкові прикраси з паперу, виконані у техніці квілінг. Автори кращих робіт будуть оголошені на день Святого Миколая, а їхні іграшки стануть тимчасовими експонатами музею поруч iз Дідами Морозами із пап’є–маше, «народженими» на початку ХХ століття, нарядними пупсами 1960–х та іншим ляльковим світом останніх півтора століть. Найкращі роботи не «нудьгуватимуть» за склом: їх використають за прямим призначенням — прикрасять ялинку, яка стоятиме в музеї до середини лютого.

Підлеглим єпископа Миколая, незалежно від того, духовного вони сану чи «рядові» віруючі, нудьгувати не доводиться. Новації їхнього владики, якого навіть колеги–ієрархи називають креативним мене­джером і великим ентузіастом, найперше додають динамізму будням священиків та ченців. Небачені досі серед служителів культу спартакіади з ігрових та силових видів спорту під орудою преосвященного Миколая, заснування з його ініціативи Спортивно–технічного братства імені святого Нестора та інші цікаві дійства не тільки тримають у доброму тонусі духовенство, а й орієнтують мирян на активний спосіб життя.

Це — лише штрихи до невтомної діяльності 60–річного єпископа Миколая, спрямованої передусім на зміцнення Христової віри серед мешканців Покуття, Гуцульщини та Буковини. Зведений під його патронатом у Коломиї величний кафедральний собор Преображення Христового, освячення якого відбулося чотири місяці тому, став однією з перлин сучасного церковного зодчества в Україні.

Владика Миколай — цікавий співрозмовник, який не уникає будь–яких, навіть вельми подразливих для сучасного християнського світу, тем. Та напередодні Дня святого Миколая наша розмова переважно торкалася проблем «виживання» доброти й милосердя в жорстких умовах сьогодення.

Чи то люди стали більш віруючі, чи то сила традиції взяла гору, (у декого, виходить, і над національним «я»), але опитування показали таке: 96 відсотків громадян України заявили, що відзначатимуть свято Воскресіння Христового. Дослідження проводила Соціологічна група «Рейтинг» наприкінці березня. З огляду на те, що наша країна — поліетнічна і багатоконфесійна, скидається, що шануватимуть Великдень і більшість мусульман та юдеїв, адже 96% — цифра вражаюча, навіть з урахуванням соціологічної похибки.

Великдень — найбільше й найурочистіше свято християнського календаря. Особливе церковне відзначення триває цілий тиждень. Упродовж семи днів богослужіння в храмі відбуваються при відчинених Царських вратах на знак того, що тепер Воскресінням Христовим відкриті для всіх двері царства Божого. У цьогорічних великодніх посланнях чимало хто з ієрархів українських церков — вірогідно, не змовляючись, — наголошують на досі мало висвітленій грані Великодня — об’єднавчій. Вселенський патріарх Варфоломій нагадує, що особисте воскресіння людини має значення лише тоді, коли воно — для когось іншого, а не лише для себе. «Ми обманюємося, якщо вважаємо, що процвітання у світі може виходити тільки від знищення один одного», — зазначає патріарх.

Ідея вшанувати спокусливу деталь жіночого гардероба виникла під час березневого засідання у Чоловічому клубі, що почав функціонувати в обласному центрі. Причому наштовхнула на реалізацію несподіваного задуму не лише весна, а й цілком історична в царині моди обставина. Адже цьогоріч минає пів­століття, як перша у світі жінка вийшла на подіум у міні–спідницi.

Другокласниця Марійка і третьокласник Сергійко вже третій рік поспіль вітають з 8 Березням свою стареньку і немічну бабусю. Робити їх це навчила перша вчителька. Вони б хотіли привітати ще й свою маму, але відстань між нею і ними страшенно велика, тому обiйняти неньку й подарувати квіти ніяк не можуть. Їхня мама в Італії, на заробітках. Щороку вона обіцяє забрати їх до себе назавжди, але настає довгоочікуване літо... і все залишається, як і раніше: ціле літо Марійка пасе гуси, а Сергійко — козу Бейжу, ще допомагають бабі на городі. У багатьох їхніх однокласників також нема ні мами, ні тата. Всі вони дуже далеко звідси. Андрійків тато — в Португалії, а мама — в Іспанії, тітка Ганна подалась до Франції, бабиної сестри, діти всі також там, вся сусідня вулиця — в Німеччині, а з дальнього присілку люди освоюють Канаду та Америку...

Жіноче свято у Качанівській колонії №54 відбудеться: квітку і набір солодощів тут отримує кожна пані. Вручатимуть їх представники адміністрації під час вранішнього шикування на плацу. Меню цього дня теж буде святковим. Як повідомив «УМ» прес–секретар Харківського обласного управління державного департаменту України з питань виконання покарань Юрій Чумак, спочатку жінок порадують салатом «Мімоза» та солодкими булочками, а ввечері — холодцем.

«За законами нумерології, ім’я «Валентин» має два числа–покровителі: 11 та 2, — розповідає «УМ» київський нумеролог Людмила Савіна. — Одинадцять є «вищим числом» і вказує на космічну, божественну підтримку. А двійка означає важливість стосунків з іншою людиною, відповідає за партнерство, гармонію, вміння відчути іншого. Ще більше підкреслена особлива природа імені у словах «святий Валентин». Покровителем цього словосполучення є теж число вищого рівня — 22. У ньому підкреслюється прагнення двох людей до партнерства, бажання поєднати серця».

Речовини, якими одна особина сигналізує іншій про готовність до спарювання, а також передає інформацію про територію, яку вона займає, статус у світі собі подібних, вчені відкрили у 1960–х роках й назвали феромонами. Назва перекладається з грецької як «той, що несе збудження». Але тоді науковці ще не могли відповісти на питання, чи виробляє феромони людський організм, а якщо так, то чи можна «приручити» природу кохання. За півстоліття, що минуло, людство багато цікавого дізналося про феромони. Проте кохання все одно залишається загадкою. «Говорити, що почуття закоханості, пристрасть залежать лише від дії феромонів, —це спрощення питання, адже кохання —це суміш не лише фізіологічних, а й психологічних та соціологічних факторів» — підкреслює декан хімічного факультету Київського національного університету ім. Шевченка Юліан Воловенко.