Дід Мороз зразка 1970–х.
Уже вшосте в Державному музеї іграшки проходить традиційна новорічна виставка дитячих робіт хенд–мейд. Цьогоріч трендом дитячої експозиції «Новорічні паперові фантазії» стали ялинкові прикраси з паперу, виконані у техніці квілінг. Автори кращих робіт будуть оголошені на день Святого Миколая, а їхні іграшки стануть тимчасовими експонатами музею поруч iз Дідами Морозами із пап’є–маше, «народженими» на початку ХХ століття, нарядними пупсами 1960–х та іншим ляльковим світом останніх півтора століть. Найкращі роботи не «нудьгуватимуть» за склом: їх використають за прямим призначенням — прикрасять ялинку, яка стоятиме в музеї до середини лютого.
«Квілінг — старовинне мистецтво, — розповідає директор Державного музею іграшки Людмила Гладун. — Побутує думка, що воно зародилося у монастирях. Саме монахи першими почали прикрашати ікони тоненько скрученими стрічками паперу. Згодом квілінг став дозвіллям дам із заможних родин. А нині він диктує моду на саморобні ялинкові прикраси».
У конкурсі, оголошеному музеєм, узяли участь більше шести тисяч школярів — від першокласників до «без п’яти хвилин» абітурієнтів — зі всієї України. Багато ялинкових прикрас надіслали учні студії квілінгу «Паперові кучерики» Київського державного центру позашкільної освіти. Частина іграшок студійців та їхнього керівника, майстра з квілінгу Ольги Чугунової, нині прикрашають зал змінної експозиції музею. Пані Ольга, яка стала членом журі конкурсу, відзначає оригінальність ідей дітвори і високий естетичний смак. «Дід Мороз із мішком подарунків запам’ятався тим, що повністю зроблений із паперу та прикрашений візерунками. Усі елементи охайно зібрані в експозицію. Приємно вразив величезний Сніговик із паперових трикутничків», — ділиться мисткиня.
Найкращими серед майстрів паперових справ журі визнало учнів Новопразької загальноосвітньої спеціальної школи–інтернату Кіровоградської області, Ольгу Литвиненко з міста Лутугине, що на Луганщині, та семикласницю севастопольської гімназії № 5 Ольгу Шмиркову. Високу оцінку експертів отримали ще 15 учасників: зі Львова, Севастополя, Донецька, Черкас, Хмельницького та інших міст.
Нагороджуватимуть переможців на День святого Миколая — 19 грудня. Діти отримають паперові набори для творчості. Також буде визначено переможців у різних номінаціях — за найкращі карнавальні прикраси, панно, новорічні листівки тощо. До Нового року в музеї з’явиться ялинка з іграшками дітей–фаворитів, яка стане окрасою зимової експозиції.
Поруч із дитячою експозицією — паперові капелюшки відомого українського дизайнера Марти Холод. Майстриня оздобила ялинку авторськими квілінговими прикрасами у червоно–білих тонах. Саме в капелюшках Марти Холод з’являється телеведуча світських хронік Катя Осадча.
Зроблено власноруч — ця хороша мода пішла не тільки в маси, а й у музеї. Так, у Державному музеї іграшки є чимало витинанок українських художниць Людмили Проценко та Міли Фонрай. У їхніх роботах переважають різдвяні орнаменти– янголи і вифлеємські зірки, є й повітряні балерини, казкові вежі та картини. Дуже цікавими виходять образи із простих серветок.
Особливістю ще однієї української художниці Еллен Орро, співробітниці Музею іграшки, є те, що вона може створити вишукану новорічну іграшку зі всього, що є під руками: чи то подарунковий папір, чи коробки від цукерок або яєць. На перший погляд, зовсім не привабливі речі, ідеальним місцем для яких міг би стати тільки смітник, у руках майстрині перетворюються на яскраві оздоблення для будиночків, казкових замків та на веселі ялинкові прикраси. 10–річна донька майстрині Дана також брала участь у підготовці новорічної експозиції музею, виконавши роботи у техніці квілінг.
Серед 15 тисяч експонатів Державного музею іграшки значну частину займає колекція ялинкових прикрас, розповідає «УМ» Людмила Гладун. Це іграшки від XIX століття до радянських часів. Найцікавішими директор музею називає літографічних ангелів, скриньки у формі гітар і годинничків та об’ємні картонажні вироби — так звані «дрезденки». Це німецькі фабричні іграшки, виготовлені в Дрездені, які мають столітню історію. Три роки тому одна київська родина подарувала музею 20 таких «дрезденок». До речі, саме Німеччина випустила перші промислові іграшки і започаткувала традицію прикрашати новорічну ялинку.
У музеї велика колекція радянських Дідів Морозів iз вати на картонній основі, а також iз пластмаси. Дуже часто до їх виготовлення залучали людей з обмеженими можливостями. Чимало «Дідів» епохи «холодної війни» виготовлені золотими руками людей на інвалідних візках. Їм вдавалося зробити шубу іграшки ошатною, викладати вату у правильну форму, аби зімітувати хутро. Теж своєрідний радянський хенд–мейд.
«Людей хвилює ідея збереження старовини, тому дуже часто ми отримуємо антикварні речі в подарунок. Наприклад, зовсім недавно киянка передала музею майже 50 старих листівок, які нагадують нам про традицію листування, — говорить директор Державного музею іграшки Людмила Гладун. — А відомій найстарішій ляльці з родини академіка Богомольця — 150 років. Фарфорову іграшку із зеленою стрічкою на голові та 120–річного пупсика–африканця нам подарувала невістка вченого».
Декілька років тому жінка з Оболоні поповнила виставку музею піонерською залізницею. Однак іграшка настільки велика, що довелося б звільнити півзали, аби її запустити. Тому вона поки що зберігається у фондах. Деякі роботи призначені для тимчасового експонування. Як наприклад, дрібні іграшки XIX століття, які належали графині Шаховській. Вони — з колекції приватного київського колекціонера та директора фабрики іграшок Ольги Лисенко.
Багато працівників музею віддали на виставку свої фото з родинного архіву. Їхнi старі фотографії ілюструють атмосферу Нового року за радянських часів. На чорно–білих зображеннях — дітлахи в карнавальних костюмах, з іграшками та біля ялинок. Зокрема, на фото 1941 року в маленькій дворічній дівчинці з візочком мало хто впізнає нині головного зберігача фондів Державного музею іграшки Тетяну Пржегодську.
Жінка також подарувала музею частину своїх домашніх іграшок та альбом з обгортками радянських цукерок 50–х років, які почав збирати ще її тато, долучивши доньку до колекціонування. «Тетяна Олександрівна згадувала, що тато ніколи їй не купував кілограм однакових цукерок. Він завжди брав багато різних солодощів по сто грамів для того, аби вона могла поповнювати свою колекцію обгорток. Варто підкреслити, що ця жінка власноруч збирала всю музейну колекцію іграшок, тому знає кожну з 15 тисяч екземплярів», — розповіла пані Гладун.
Відвідувачі музею мають можливість побачити еволюцію іграшки. Наприклад, у XIX—XX століттях були популярними іграшки з пап’є–маше, у XIX столітті — іграшки з прес–маси, тобто подрібненої стружки, змішаної з клеєм і тальком, вироби з вати й картону. У 30–х роках минулого столiття — ватяні іграшки, а в 50–х роках прийшла мода на пластмасові іграшки.
Музей демонструє колекції етнографічних ляльок, героїв радянських мультфільмів, ляльок «Барбі» від найдавніших до найсучасніших варіантів. У залі народної іграшки як діти, так і дорослі затримуються найдовше — є чим себе забавляти. Ще б пак! Адже тут здебільшого всі вироби можна взяти в руки, покрутити чи потрусити. Тут тобі й дерев’яні та керамічні іграшки, і брязкальця, так звані «хихички» — кольорові кулі зі шматочками глини всередині, і колекція обрядово–ритуальних ляльок з усіх регіонів України, і навіть сирні коники та фігурне печиво. Шкода, що скуштувати не можна. Особливою є іграшка з гусячого горла. По суті, це висушена трахея гусака з горохом усередині. Її можна використовувати, коли у дітей ріжуться зуби або як брязкальце. Ця іграшка — екологічно чиста, у ній немає жодних хімічних барвників.
Дорослі зізнаються, що фуркала, деркачі, літунці та рогатки викликають у них ностальгію.
Музей іграшки, що на Кловському узвозі, 8, у Києві, відкрився 1 січня 2005 року. Новорічна пора — пік його відвідуваності: у цей час щодня в музей приходять по дві сотні школярів. Черги на екскурсії вже розписані навіть на березень. Кожного року експозицію музею оновлюють приблизно на 70 відсотків.
Як би хто не ставився до 8 Березня, настання весни й любові до жінок ніхто не відміняв. І чотири вихідні з цього приводу в людей уже на носі. А що може бути кращим відпочинком і подарунком, до речі, ніж подорож. «УМ» склала орієнтовний тур-лист, де і за яку ціну можна провести святкові вихідні. >>
Чи не з перших днів весни перед кожним чоловіком постає питання, що ж подарувати коханій, мамі чи колезі у Міжнародний жіночий день. Кожен хоче виділитись, приємно здивувати оригінальністю подарунку та підібрати саме те, чого бажає жіноча душа. >>
Це варто спробувати хоч раз у житті! На заздрість усім, хто в мороз боїться вилізти з теплої шуби, хто злякано тупцює біля ополонки, широкими очима дивлячись на тих, хто заходить у воду. Журналiсти «УМ» цього року пiшли купатися на Водохреще в Гiдропарк. >>
У Санта Клауса нині — гаряча пора. Цими днями «найноворічніший» дідусь планети вирушає з рідного лапландського міста Рованіємі у свою щорічну навколосвітню подорож. Запрягає в сани вірного помічника — оленя на ім’я Рудольф Червоний Ніс, завантажує подарунки... Замовлення на них Санта збирає з кінця листопада. >>
Стараннями передусім наділених владою авантюристів сталося так, що за право представляти інтереси Святого Миколая в Україні впродовж останнього десятиліття неодноразово спалахували непримиренні конфлікти. >>
Багато хто знає, що відбулося майже 2000 років тому. Утім за стільки років на первісний сенс свята нашарувалося стільки нових тлумачень і видозмін пасхальних звичаїв, що межа між християнським і язичницьким ледь не стерлася. Тож «УМ» дізнавалася, що саме відзначаємо у свято Воскресіння. >>
