Ця збірка відома кожному студенту — і тому, хто вчився у 90-х, і тому, хто штудіює філологію зараз. Тому що вона легендарна і тому, що вона... єдина й понині. Починаючи з кінця 50-х, коли Єжи Гедройць замовив Юрію Лаврiненку створити підбірку найкращих поезій українських «некомуністичних» авторів. Майже всі вони, за одиничним винятком, були або розстріляні, або замордовані, або — як Хвильовий — устигли звести рахунки зі світом раніше, ніж злочинний світ сам узяв їх за горло.

Єжи Гедройць народився 27 липня 1906 року в Мінську. Навчався на юридичному (1924—1929) та історичному факультетах (1930—1931) Варшавського університету. У студентські роки був головою організацій «Корпорація «Patria»» та «Міжкорпораційний гурток», діячем студентської організації «Великодержавна думка», а також працівником міжнародного відділу Центрального комітету Польської спілки студентської молоді. Обіймав посади прес-секретаря та парламентського референта в Міністерстві сільського господарства (1929—1935), начальника відділу в Міністерстві промисловості та торгівлі (1935—1939), редактора часописів «Студентський день» (Dzien Akademicki) та «Бунт молодих» (Bunt mnodych), перейменованого 1936 року на «Політику» (Polityka), де працював до 1939 року.

*«Культура», що виходила у світ у 1947—2000 роках, була не тільки найважливішим часописом польської еміграції, не лише одним із найвизначніших і найцікавіших явищ польської культури XX століття, але й правдивим феноменом повоєнного европейського інтелектуального життя. Хоча з паризьким часописом були пов'язані найважливіші імена польського інтелектуального життя повоєнного періоду, а також декотрі найвидатніші постаті европейської культури, ніхто не ставить під сумнів, що вона була, власне кажучи, авторським витвором однієї людини — Єжи Гедройця. (...)
Головні принципи української стратегії Гедройць окреслив іще до війни, а після війни далі їх розвивав. Ця стратегія спиралася на переконаність у винятковому значенні України для нашого регіону Європи. Щиро симпатизуючи українському самостійницькому рухові, передусім під стягом Петлюри, Гедройць також усвідомлював його політичне значення. Одним із головних обов'язків польської еміграції він вважав подолання польсько-українських історичних незгод, нормалізацію польсько-українських відносин та підтримку прагнень українців до незалежності. Польські емігранти в перші роки існування «Культури» сприймали цю програму в кращому разі байдуже. (...)

Є особистості такої інтелектуальної потужності, що думка їхня, залітаючи на десятиліття вперед, уможливлює передбачене ними майбутнє. Таким є і Єжи Гедройць — поляк, котрого мало знають в Україні. Єжи Гедройць — один з тих інтелектуалів європейського масштабу, хто ще в повоєнні часи бачив майбутню незалежність України, Литви, Польщі. Гедройць не те щоб був українофілом: його прагматичний мозок усвідомлював, що «без вільної України не може бути вільної Польщі» — те, що говорив Пілсудський на початку століття. Тоді це називали політичною фантастикою.

Цього понеділка у Брюсселі міністри оборони Польщі, Німеччини, Словаччини, Литви та Латвії підписали рамкову угоду про створення в межах цих держав Європейських сил швидкого реагування. Координатором цієї «бойової одиниці» буде Польща. Згодом планується створення подібної групи і в межах Веймарського трикутника — Німеччини, Франції та Польщі.

Учора до Києва з офіційним візитом прибув прем'єр-міністр Польщі Ярослав Качинський. На час, коли версталося це число «УМ», програма візиту ще була в зеніті — низка із запланованих зустрічей, зокрема з Президентом Ющенком, міністром закордонних справ Тарасюком, лідером опозиції Тимошенко, ще не відбулася. А під час засідання спільної міжурядової комісії йшлося здебільшого про економічну співпрацю. Прем'єр-міністр Віктор Янукович констатував, що на тлі зростання товарообігу Україна має від'ємне сальдо. Із майже 3 млрд.доларів цьогорічного товарообігу (це, до слова, на 45 відсотків більше, ніж у відповідний період 2005 року) український експорт становив лише 846 мільйонів.

Вибори, які відбулися 12 листопада, стали першими місцевими виборами після вступу Польщі до ЄС. Жодних «каруселей», побиттів, «відкріпних талонів» чи фальсифікацій не було. Явка здивувала скептиків, адже, попри знеохочення пересічного поляка до виборів, вона становила понад 45%. Таку активність фахівці пояснюють кількома чинниками, зокрема збільшенням громадянської зрілості, адже поляки зрозуміли, що можуть особисто впливати на долю місцевої громади, а також прагненням долучитись до протистояння консерваторів та лібералів. Для частини ж поляків, насамперед прихильних до опозиції, очолюваної «Громадянською платформою», вибори стали моментом декларації політичних симпатій та незгоди з політикою уряду. Водночас стимулом «піти до урн» стала і проведена реформа, котра збільшила «фінансову роль» місцевого самоврядування, зокрема при розподілі величезних європейських субсидій, виділених на розвиток регіонів. Але часто-густо люди просто поспішали підтримати свого симпатика, і це стосується насамперед виборів міських голiв. Крім того, до участі у виборах закликали не лише зацікавлені політичні сили, а й церква.

Російські винищувачі МіГ-29 змінюють на американські F-16. Таке рішення було ухвалено ще 2002 року, проте перша «партія» військового товару, дві крилаті бойові машини, надійшла — тобто прилетіла — минулого четверга. Сума контракту на поставку загалом 48 F-16, враховуючи кредити, як повідомляє інформагенція ПАП, — 4,5 млрд. доларів. Сюди входить і вартість технологій — Польща отримує систему типу F-16 C/D Block 52 Advanced, найсучаснішу з усіх, що експлуатуються на цей час у країнах-членах НАТО.

У понеділок офіційна Варшава рішуче зіпсувала «медовий місяць» Володимира Путіна в Європі — наклала вето на ухвалення Євросоюзом мандата щодо впровадження нової угоди ЄС—Росія (цей документ мусив прийти на зміну вже застарілій, підписаній 1997 року, Угоді про партнерство та співробітництво). Ніхто й не розраховував, що Польща скаже безкомпромісне «ні», адже буквально напередодні вдалося «уламати» міністра закордонних справ Литви Петраса Вайтекунаса, котрий заявив, що підтримує «компроміс» і угода цілком задовольняє його державу.