Ярослав Качинський та Віктор Янукович. (Фото РЕЙТЕР.)
Учора до Києва з офіційним візитом прибув прем'єр-міністр Польщі Ярослав Качинський. На час, коли версталося це число «УМ», програма візиту ще була в зеніті — низка із запланованих зустрічей, зокрема з Президентом Ющенком, міністром закордонних справ Тарасюком, лідером опозиції Тимошенко, ще не відбулася. А під час засідання спільної міжурядової комісії йшлося здебільшого про економічну співпрацю. Прем'єр-міністр Віктор Янукович констатував, що на тлі зростання товарообігу Україна має від'ємне сальдо. Із майже 3 млрд.доларів цьогорічного товарообігу (це, до слова, на 45 відсотків більше, ніж у відповідний період 2005 року) український експорт становив лише 846 мільйонів.
Судячи з коментарів Януковича, на міжурядовому засіданні та поза ним Прем'єр агітував поляків щедріше інвестувати в українську економіку. Зокрема, пролунала пропозиція залучити польських інвесторів до добудови Добротвірської ТЕС. (Нагадаємо, цей довгобуд на Львівщині споруджується з 1987 року; зведення трьох енергоблоків, потужністю 225 МВт кожен, потребує 100 млн.доларів інвестицій). Прем'єр-«регіонал» натякнув, що таким чином Польща може уникнути зниження поставок української електроенергії.
Ще одна пропозиція від українського уряду — створення польсько-українських товариств з газифікації та продажу газу, виробництва та продажу на територіях обох держав скрапленого газу, а також проведення ремонту систем газопроводів у північній Польщі.
У контексті енергетичної безпеки обговорювалася «вічна тема» — нафтопровід «Одеса—Броди». Обидва прем'єри заявили журналістам, що цей проект не втратив реальності. А Ярослав Качинський навіть епатажно додав: «Я не маю сміливості назвати термін реалізації добудови нафтопроводу до Плоцька, але в нас є реальні кошти».
Тлом до всіх учорашніх перемовин була стратегічна тема — шлях України в ЄС. Тема довга і безпечна, тому про неї можна говорити в будь-яку політичну пору, навіть не вельми зручну для таких розмов. Ярослав Качинський як один з очільників держави, що традиційно є «адвокатом» України в Європі, заявив, що «Україні слід відкрити двері в Європу» й обіцяв, що Польща як член Союзу й надалі клопотатиме про те, щоб ЄС назвав строк терміну вступу України, нехай навіть у довгостроковій перспективі.
Різдвяні свята для мешканців Польщі є періодом підбиття підсумків, і попри певну схильність до нарікання, більшість наших співрозмовників відзначають те, що «Батьківщина таки розвивається». Поляки почуваються цілком незле. Зрештою, як і їхні «нові» побратими з Європейського Союзу. «Молода Європа» стрімко нарощує розвиткові темпи, котрі й не снилися Росії в усіх її «єепнутих» мареннях. >>
На відкритті цьогорічного Варшавського книжкового ярмарку, 50-го за рахунком, міністр культури Польщі Вольдемар Домбровський оголосив країну-почесного гостя наступного, 51-го, ярмарку. «Україна» прозвучало несподівано — причому як для нас, так, здається, і для дирекції ярмарку. Рано чи пізно міжнародний книжковий дебют України у статусі почесного гостя мав статися — планувалося, що це буде у Франкфурті в 2007-му. >>
Проголосити Ісуса Христа королем Польщі запропонували незадовго перед Різдвом сорок шість депутатів Сейму. Ідея звучить принаймні екзотично, чи не так? Але не для поляків. У Польщі цю пропозицію сприйняли серйозно, і вона викликала неабияку дискусію. Чи не головний аргумент прихильників «коронування Христа»: якщо Діва Марія вважається королевою Польщі, то чому б Ісуса не назвати королем? >>
«...А це могла б бути блискуча, на мій погляд, фірма, — з жалем у голосі каже торговий радник-посланник посольства Польщі в Україні Анна Сковронська-Лучинська. — Це був би цікавий приклад співробітництва Польщі та України. До того ж у стратегічній для наших країн паливно-енергетичній сфері. А все так гальмується і гальмується, гальмується і гальмується...»
На прикладі «Девону» — саме про це українсько-польське підприємство розповідає пані Сковронська-Лучинська — яскраво проявляється інвестиційний клімат України. У нас чимало клопочуться про залучення іноземних інвесторів. Поле для діяльності капіталовкладника — неозоре. Але в Україні інвестора також чекає неринкова конкуренція, недосконале законодавство, а подекуди ще й тиск iз боку можновладцiв. Якщо це стосується інвестора, який збирається вкладати гроші в паливну сферу, то йому слід пам'ятати також і про газову залежність України від Росії. Ця залежність змушує державу чимдуж «закручувати гайки» на власному газовому ринку. >>
Польський інститут національної пам'яті (ІНП) досі лишається недосягненним взірцем для України. У нас створено формальну інституцію з подібним лейблом, але з порожнім змістом — є директор, Ігор Юхновський, але звикло бракує найважливішого — фахівців та грошей, немає навіть відповідного приміщення. Знову українська гора породила мишу. А боротьба між групами просовєтських і націоналістичних істориків за важелі впливу виглядає кумедною порівняно з опором «старих» структур, спрямованих винятково на відмивання бюджетних «цвинтарних» коштів.
Польща вже кілька років тому передала всі архіви комуністичних спецслужб до ІНП та ухвалила закон, який дозволяє безперешкодно оприлюднювати інформацію на всіх державних чиновників, якщо вони «стукали» «по молодості». Ось уже рік, як ІНП має нового президента — Януша Куртику, котрий заповзявся реформувати цю структуру і прискорити процеси оприлюднення «секретів», нагромаджених комуністичними спецслужбами. Януш Куртика в інтерв'ю «УМ» роз'яснив особливості нової ситуації у цiй царинi. >>
...Два роки тому фасад типового панельного будинку на проспекті Вернадського, 125 у Москві прикрасила меморіальна дошка. Зображення на ній добре впізнавані: на тлі вбраної ялинки, гітари і пляшки шампанського — актори Барбара Брильська та Андрій Мягков, виконавці головних ролей у культовому радянському фільмі «Іронія долі, або З легкою парою». Картина ця вийшла ще в 1978 році, але майже три десятиліття лишається незмінним атрибутом новорічної телепрограми. Її головних героїв за результатами соцопитувань на теренах сучасного СНД визнано найромантичнішою кінопарою століття. Але мало хто знає, що мрія мільйонів чоловіків колишнього СРСР, польська актриса Барбара Брильська, ставши для них символом витонченості, мудрості та лагідності, в особистому житті пережила чимало трагедій, опосередковано пов'язаних і з улюбленою нами «Іронією долі...» >>
