Літературний інститут у Парижі. Хроніка подій

      1946 — у Римі засновано Літературний інститут (Casa Editrice Lettere).

      1947 — вийшло перше число квартальника «Культура» (Kultura, редактори Єжи Гедройць і Густав Герлінг-Грудзінський; художнє оформлення Станіслава Гліви). Літературний інститут переїхав до Мезон-Ляффітт під Парижем. Перша адреса редакції: 1, Avenue corneille, Maisons Laffitte, Seine-et-Oise.

      1950 — створено Конгрес свободи культури (серед засновників — Юзеф Чапський і Єжи Гєдройць). З ініціативи Гедройця та Чапського у Страсбурзі почав діяти Колегіум вільної Європи.

      1951 — до діяльностi Інституту долучився Генрик Гедройць, брат Єжи Гедройця. Чеслав Мілош пішов із посади в Польському посольстві у Парижі й переїхав до Мезон-Ляффітт. Вийшло перше число Preuves.

      1952 — у числі 5 «Культури» вперше опубліковано «Польсько-українську хроніку» Богдана Осадчука.

      1953 — почала виходити серія «Бібліотека «Культури»». Перша книжка — «Транс-Атлантика; Шлюб» Вітольда Гомбровича.

      1954 — Мар'ян Панковський отримав першу літературну нагороду «Культури». Почався збір коштів на Дім культури. Літературний інститут змінив адресу: 91, Avenue de Poissy, Le Mesnil-le-Roi par 78600, Maison Laffitte.

      1955 — започатковано видавничу серію «Документи» ( від 1959 року виходить окремими томами).

      1958 — Марек Гласко переїхав до Франції й оселився в Мезон-Ляффітт. Нагороди «Культури» одержали Густав Герлінг-Грудзінський (літературна) і Юзеф Чапський (художня).

      1959 — вийшло перше з трьох число «Культури», присвячене польсько-російським стосункам (російською мовою).

      1964 — започатковано серію «Архів революції».

      1966 —У Москві почався судовий процес над Андрієм Синявським та Юрієм Даніелем: їх звинувачено у тому, що вони видавали твори в Літературному інституті. В числі 4 «Культури» опубліковано статтю Юліуша Мєрошевського «АBC політики «Культури»».

      1968 — нагороду «Культури» отримала редакція видання «Літературні листи з Праги». Окреме число «Культури» присвятили подіям у Чехо-Словаччині.

      1969 — вийшло спеціальне число «Культури» чеською та словацькою мовами. Пішли з життя Вітольд Гомбрович, Марек Гласко, Казімєж Вєжинський, Єжи Стемповський.

      1970 — У Варшаві почався судовий процес над «татерніками» (так називали тих, хто нелегально переносив через Татри видання «Культури»), яких звинуватили в поширенні видань Літературного інституту. Мацея Козловського засудили на чотири з половиною роки ув'язнення, Якуба Карпінського — на чотири, Марію Творковську та Кшиштофа Шимборського — на три з половиною, Малгожату Шпаковську — на три роки.

      1971 — нагороду «Культури» отримала Казимира Іллаковичівна. За співпрацю з «Культурою» Лацо Мравеця засуджено на три роки ув'язнення, Агнєшку Голланд — на півтора року, Гелену Стахову — на рік.

      1974 — почав виходити часопис російської еміграції «Континент», до редакції якого увійшли Єжи Гедройць, Густав Герлінг-Грудзінський, Юзеф Чапський.

      1976 — пішов з життя Юліуш Мєрошевський.

      1979 —Незалежний видавничий дім у Польщі (NOW) надрукував добірку статей з «Культури». Нагороди «Культури» отримали Чеслав Мілош (літературна) та Казімєж Окулич (у царині публіцистики).

      1980 — Чеслав Мілош одержав Нобелівську премію в царині літератури. У числі 5 «Культури» опубліковано свідчення російських письменників у справі Катині — «Озирнися, покаявшись...» Нагороди «Культури» отримали Юзеф Мацкевич (літературна), Віктор Сукенницький (у царині публіцистики), Бенедикт Нейденкорн і Норберт Заба (за співпрацю). У серії «Бібліотека «Культури»» вийшла у світ книжка Чеслава Мілоша «Поневолений розум».

      1984 — вийшло німецькомовне число «Культури».

      1986 — відкрито виставку в Польській бібліотеці в Парижі з нагоди 40-ї річниці «Культури», а також художню виставку Юзефа Чапського в Музеї архиєпископства у Варшаві.

      1987 — у числі 9 «Культури» опубліковано «Заяву щодо польсько-української співпраці».

      1989 — Літературний інститут уперше взяв участь у Міжнародному книжковому ярмарку у Варшаві. Єжи Гедройць став лауреатом премії польського ПЕН-клубу за видатні заслуги в польській літературі. «Культура» здобула міжнародну премію Баварської академії мистецтв. У числі 4 «Культури» вміщено матеріал про ситуацію в Литві, у числі 5 — статтю Чеслава Мілоша «Про польсько-литовський конфлікт».

      1991 — Єжи Гедройць отримав звання почесного доктора Ягеллонського університету в Кракові. У Музеї літератури ім. Адама Міцкевича у Варшаві відбулася виставка «У колі паризької «Культури»».

      1992 — Юзефа Чапського вшановано званням професора Краківської академії мистецтв. До Польщі почали регулярно надходити «Культура» та «Історичні зошити».

      1993 — пішов із життя Юзеф Чапський. У Польщі вийшов у світ перший том «Архіву «Культури»» — «Є. Гедройць — В. Гомбрович. Листи. 1950—1969».

      1995 — з ініціативи Марека Кравчика в Польщі засновано Товариство опіки над архівом Літературного інституту в Парижі. У числі 6 «Культури» вміщено статтю Леопольда Унгера «Парадокси Росії: ціна страху і надії».

      1996 — У Варшаві перевидано «Автобіографію в чотири руки» Гедройця. На Міжнародному книжковому ярмарку у Варшаві Товариство опіки над Архівом Літературного інституту в Парижі презентувало повний доробок Літературного інституту — 584 числа «Культури» та 493 томи «Бібліотеки «Культури»».

      1997 — Єжи Гедройць отримав почесне громадянство Литви. Пішов із життя Міхал Геллер.

      2000 —14 вересня пішов із життя Єжи Гедройць. Його було посмертно обрано почесним доктором Люблінського університету ім. Марії Склодовської-Кюрі. Вийшло останнє, 637-ме, число «Культури», у якому Зофія Герц і Генрик Гедройць опублікували «Звернення до читачів і друзів».

      2002 — виставку, присвячену Літературному інститутові, відкрито в Києві.