Битва за регіони

      Вибори, які відбулися 12 листопада, стали першими місцевими виборами після вступу Польщі до ЄС. Жодних «каруселей», побиттів, «відкріпних талонів» чи фальсифікацій не було. Явка здивувала скептиків, адже, попри знеохочення пересічного поляка до виборів, вона становила понад 45%. Таку активність фахівці пояснюють кількома чинниками, зокрема збільшенням громадянської зрілості, адже поляки зрозуміли, що можуть особисто впливати на долю місцевої громади, а також прагненням долучитись до протистояння консерваторів та лібералів. Для частини ж поляків, насамперед прихильних до опозиції, очолюваної «Громадянською платформою», вибори стали моментом декларації політичних симпатій та незгоди з політикою уряду. Водночас стимулом «піти до урн» стала і проведена реформа, котра збільшила «фінансову роль» місцевого самоврядування, зокрема при розподілі величезних європейських субсидій, виділених на розвиток регіонів. Але часто-густо люди просто поспішали підтримати свого симпатика, і це стосується насамперед виборів міських голiв. Крім того, до участі у виборах закликали не лише зацікавлені політичні сили, а й церква.

      За попередніми підрахунками, найбільше голосів на місцевому рівні поляки віддали за «Громадянську платформу». «У спину» їй дихає партія влади — «Право і справедливість». На рівні воєводських сеймів, аналога українських обласних рад, на першому місці ГП з 27,63%, на другому — ПіС з 25,39% , на третьому — коаліція «Лівих демократів» із 14,26% , а на четвертому — польські аграрії з ПСЛ, котрих підтримало 12,64% громадян. А от коаліціанти ПіС в уряді опинилися, грубо кажучи, «на рівні плінтуса»: партія Анджея Леппера «Самооборона» взяла 5,55%, а «Ліга польських родин» — 4,62%.

      Ось у результатах виборiв до райрад веде ПіС, слідом за ним — ГП та аграрії. У виборах же до сільських та селищних рад знову лідирує «Право і Справедливість», на другому місці — «Громадянська платформа», а на третьому — коаліція «Лівих демократів».

      Певним феноменом стало повернення соціал-демократів Марека Боровського на політичну арену. Кілька років тому Боровський полишив лави посткомуністичного «Союзу лівиці демократичної», партії Міллера—Кваснєвського, створивши власний, чистий від звинувачень у корупції, політичний проект. Але цей проект на попередніх парламентських виборах зазнав нищівної поразки, навіть не потрапивши до Сейму. Зараз же усміхнений Боровський начебто каже: «Відомості про мою смерть виявилися дещо перебільшеними».

      Водночас навряд чи коректними будуть слова про якогось одного «переможця» виборів, позаяк, попри формально другий результат, братам Качинським удалося досягнути найважливішого — заспокоїти невгамовних коаліціантів з «Ліги польських родин» Гертиха та «Самооборони» Леппера. ПіСові вдалося перебрати електорат цих двох партій. Провідник ультранаціоналістів і за сумісництвом міністр освіти Роман Гертих настільки був вражений провалом, що навіть скасував «виборчий вечір», пославшись на буцімто хворобу. Водночас навіть після програних місцевих виборів «Самооборона» посідає ключову позицію, адже тримає «золоті акції» нещодавно відновленої парламентської більшості. І лідери «Самооборони», аби зменшити в очах електорату виборчу ганьбу, вже розпочали активні консультації щодо прискореної реалізації власних популістських законодавчих ініціатив.

      На виборах міських голів виборці підтримали переважно конкретних осіб, незважаючи на їхнє політичне забарвлення. Непартійні кандидати організовували місцеві блоки на кшталт «Самоврядне порозуміння», «Розвиток Жешува», «Познань має майбутнє» чи «Просто Ольштин» зі специфічними програмами міського та регіонального розвитку. Доказом правильності обраної стратегії стало те, що чимало з них перемогли одразу ж у першому турі, набравши понад 50 відсотків голосів виборців. Рекордсменами серед партій-конкурентів стали ті ж ГП і ПіС, щоправда, «Платформі» вдалося залучити симпатії найбільших міст Польщі, зокрема Гданська. Рекордсменом же за рівнем «народної довіри» став чинний міський голова Вроцлава Рафал Дуткевич, котрий отримав 84,51% , його ж основний конкурент Януш Доброш з «Ліги польських родин» — лишень 7,5%. Жодна впливова політична партія не наважилась протистояти улюбленцеві міщуків, котрий за кілька років перетворив провінційний Вроцлав у місто-казку з добре спланованим економічним розвитком та залучивши колосальні інвестиції ЄС.

      Справжня виборча баталія розігралася навколо польської столиці, де впродовж кількох останніх років міським головою був нинішній президент Польщі Лех Качинський. Нинішня боротьба за Варшаву мала також глибоко символічний зміст. Ще під час виборів один iз провідників ГП Ян Марія Рокіта заявив: «Було б соромно, якби ПіС отримав Варшаву».

      Фаворитом у виборах мера столиці був донедавній народний улюбленець — прем'єр-міністр Польщі Казимир Марцинкевич («Право і справедливість»), котрого партія делегувала стати «комісаром виборчого штабу Варшави». Але за підсумками волевиявлення 12 листопада, різниця між Казимиром Марцинкевичем і його головною конкуренткою, професором Анною Гронкевич-Вальц («Громадянська платформа»), складає близько п'яти відсотків, тож мера Варшави визначить другий тур.

      Водночас на виборах у магістрат Варшави абсолютну перемогу отримала ГП, відтепер маючи повну більшість. Цього рекорду досі не вдавалося досягнути жодній партії. Третім прийшов «збірний» кандидат від соціал-демократів, екс-спікер Марек Боровський. І голоси саме його виборців матимуть визначальну роль під час другого туру варшавських виборів. Щоправда, Боровський одразу прояснив ситуацію, зазначивши, що «ще не знає, чи схиляти своїх власних виборців голосувати за Анну Гронкевич-Вальц», але точно не заохочуватиме голосувати за Марцинкевича. «Я розумію спроби Марцинкевича віддалитися від ПіС, але зізнаюсь, що лише в одному випадку завагався б щодо його підтримки. А саме — якби він вийшов з ПіС», — цитує агенція ПАП Марека Боровського. Подейкують, що Боровський очікує на «джентльменську угоду» про дружній нейтралітет з «Громадянською платформою» на майбутніх парламентських виборах і спільного фронту боротьби з «консерваторами», «націоналістами» і «клерикалами». Політичне кредо евентуальних союзників (наразі опозиційних) сформулював сам Боровський у риторичному питанні до провідника ГП Дональда Туска, чи той реально «хоче відсунути «ПіС» від влади, чи збирається робити те, що й досі, — політичну димову завісу, котра має на меті здобути гарні результати задля формування спільного з ПіС уряду».