Плями червоної фарби на колоні з відомим «орлом» у Корпусному саду та на встановленому в березовому сквері погрудді геніального російського поета Олександра Пушкіна вранці виявили перехожі та працівники комунальних служб.

Розпочалося все ще минулого року, коли низка громадських організацій патріотичного спрямування почала бити тривогу щодо затягування справи відповідальними за спорудження пам’ятника. Часу як для такого проекту залишалось не дуже багато, а громадськості ще так і не було відомо, ані як виглядатиме монумент, ні де стоятиме, ні скільки коштуватиме, ні звідки збираються ці кошти брати.

У Черкасах на майдані біля обласного музично–драматичного театру дітвора вже водить хороводи: міська влада ще за кілька тижнів до Нового року встановила двадцятиметрову новорічну красуню.

2009 року на Хмельниччині з’явиться меморіальний комплекс пам’яті Героя України, генерал–хорунжого Української Повстанської армії Романа Шухевича. Ініціаторами його створення виступили місцева влада та організації націона­льно–демократичного спрямування, котрі оголосили конкурс на найкращий проект.

Лише 33 із необхідних 46 голосів набрав на останній сесії Полтавської обласної ради внесений облдержадміністрацією проект змін до обласного бюджету, аби спрямувати півтора мільйона «субвенційних» гривень на спорудження у центрі Полтави пам’ятника Івану Мазепі.

Схоже, перспектива цієї кримінальної справи впишеться у «добру» традицію вітчизняної Феміди, котра доброзичлива і гуманна саме до «мажорів». Це випливає з пояснень кримського прокурора Володимира Бойка.

Підтримати матеріально тих черкащан, котрі побажають усиновити малюків–сиріт у 2009 році, вирішили в Черкаській міськраді. Отож щомісячно з міського бюджету кожній родині усиновителів влада виплачуватиме по 1400 гривень.

Навіть любителі цього напою визнають: звичка віддавати перевагу пиву може стати згубною. Що не кажіть, а надмірне вживання — річ небезпечна. Наші сьогоднішні герої переконані: любов до пива може бути цілком вишуканою, творчою, навіть пізнавальною — це якщо йдеться про вивчення його історії, про мистецтво творення та колекціонування пивних атрибутів.

Обмацуючи восени ледве теплі батареї, донеччани сподівалися, що гарячими вони стануть із наближенням зими. І помилися: учора, в перший день зими, гарячішими батареї не стали. І навряд чи найближчим часом щось зміниться.

«Параша. ґрати. Стіни голі./ І сам ти — божий перст. Сиди/ І нічогісінько не жди/ Із заґратованої волі» — хто знається на українській поезії, той упізнав вірш Івана Світличного «Самота».
Визначний діяч українського руху опору 1960—1980–х років, мовознавець і дисидент, багаторічний в’язень брежнєвських таборів суворого режиму народився в селі Половинкиному Старобільського району Луганської області. У місті Старобільськ, на тутешньому факультеті Луганського університету, зараз можна побачити меморіальні горельєфи Світличного та його сестрі Надії, також видатній діячці правозахисного руху.
Меморіальну дошку на хаті Світличних у Половинкиному пригвинтили в травні 1998–го. Того року Кучма повелів Дні української культури провести на Луганщині, от місцеві керівники й розстаралися. Щоправда... Особисто не перевіряв, та коли під час недавньої поїздки до Старобільська попросив господарів відвезти на батьківщину поета, мені відповіли: «Для чого? Дошки немає. Музею — теж...»
Утім Старобільщина цікава й іншими постатями й історичними фактами. Як уже писала «УМ», нещодавно тут — на території того ж факультету ЛНУ — відкрили пам’ятник Великому Комбінатору Остапу Бендеру, адже вважається, що саме Старобільськ був містечком–прототипом Старгорода, описаного Ільфом і Петровим у «Дванадцяти стільцях», і саме тут книжний Бендер уперше промовив фразу про «блюдце з блакитним обідком». Директор Старобільського факультету ЛНУ Микола Вихватенко став широко відомою особою, адже коментував встановлення пам’ятника Бендеру чи не всім провідним телеканалам (зауважимо — добірною українською мовою).
Студенти Миколи Тимофійовича ведуть ґрунтовні сторичні розвідки, й одним з основних джерел є архіви їхнього ж інституту.