З приводу розпачу ТП, що відтепер розшифровується і як «ТаПольска».
Я вже не кажу про те, що варто перед тим, як тицяти по клавіатурі, відкрити закон про квоти й прочитати, що він стосується ВИКЛЮЧНО ПІСЕНЬ, А НЕ ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ ТВОРІВ. Тобто, не стосується радіостанцій зі специфічним контентом.
Але мене збісила навіть не ця дрімуча тупість.
Мене бісить, що подібним істотам, яким все одно де й для кого грати, реально байдужа українська музика. Якій, за дуже рідкими винятками, досі не було місця в інформаційній сфері України. Бо в ній панував расіянський контент.
А тепер ця стіна зруйнована – самезавдяки закону про квоти.
Кажу це як музикант, чиї пісні буквально за кілька останніх днів вже взяли в ротацію на кілька радіостанцій – і це ще навіть до введення закону в дію і без моєї участі. Просто радіостанції тепер змушені шукати український контент.
А раніше мені казали – оу, у вас кльова музика, але ж не формат, тому сорі, але ні. А зараз, коли більше нема російського лайна, раптом виявилося, що в Україні купа прекрасної музики, якій просто потрібно було звільнити місце.
Але таполським і Ко закон дуже заважає. Ця типу «просунута» публіка морщиться від української мови, яка для тих, що продовжують «фапати на мацкву», є символом «рагулєй». Вони – за «інтернаціонал» та «дрючьбу народів». Чесно кажучи, навіть не знаю, хто більший ворог – рашковани чи такі ось «общєчєловекі».
Тому мамзель Тапольська чи як вас там – від всієї душі йдіть собі подалі. Сьогодні цю думку донесу до якнайбільшої кількості читачів.
P.S. А панові Лещенку варто згадати фразу з «Место встречи изменить нельзя»: «Кабаки и бабы доведут тебя до цугундера».
Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>
Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>
