Я практично ніколи не підтримував політичну лінію Барака Обами. І зовсім не тому, що симпатизую більше республіканцям, ніж демократам ... Це окрема тема ...
Але зараз хочу сказати два слова зовсім не про це ...
Я хочу сказати про те, на що всім треба дивитися з білою заздрістю (вибачте за каламбур) ...
Президент Обама іде з Білого дому. І йде – з усмішкою! Учора він зачитував лайливі твітти про себе. І усміхався.
Сьогодні зачитував важливі урядові ініцативи. І знову усміхався.
Він залишається на два роки жити в Вашингтоні, щоб довчилися діти. І усміхається.
Він іде з Білого дому, не забираючи з собою мільйони «готівки» з-під подушки, не вивозячи з гаража 22 авто, не несучи під пахвою 100 наручних годинників, колекції картин і унікальні екземпляри книг, а його Мішель не збирається вдягати на себе 14 шуб і купу золотих дрібничок...
Яким би Обама не був – він увійде в історію 44-м президентом великої країни. А не йде обробляти десятки гектарів своїх маєтків або молитися у власній церкві на їх території. Він навіть не виносить з Білого дому власний товарний знак, сценарій фільму про рюкзаки або колекцію вин. Він не поїде на інший континент, щоб зняти звідти мільйони з рахунку тамтешнього банку...
Швидше за все, як того вимагає традиція, він займеться викладацькою діяльністю, читанням лекцій, написанням книг, якщо зможе, миротворчою діяльністю. Він не буде закопувати купюри із зображенням своїх попередників в банках в городі або вантажити їх в КамАЗ. Він не буде сидіти на золотому унітазі, не буде пиляти золотий батон.
Він буде усміхатися.
... Так чи не в цій усмішці головні відмінності між нашими країнами, правителями і народами?
Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>
Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>
