Вони не герої, не улюбленці дітей, не натхненники, не винахідники, не вчені. Вони з’являються тому, що у кожному з цих осіб сидить черв’як незакопаного досі совєцького ідола Леніна, який проїдає їм мозок.

Ми, українці, — одна з найбільших націй Європи, базовий етнос у формуванні індо-європейської спільноти, переживаємо одну з найважчих сторінок нашої історії. Відбувається жорстока битва за наше існування, за наше майбутнє. Ми переможемо тільки тоді, коли усвідомимо себе єдиною згуртованою нацією.

Події в державі змушують відповідальних керівників приймати конституційні рішення відповідно до цих подій. Так чинять президенти Франції і Туреччини, запроваджуючи у своїх країнах надзвичайний стан відповідно до обставин. На жаль, цього не сталося в Україні.

Прочитавши в «Україні молодій» за 11 травня ц.р. статтю Л. Іваннікової «Замість науки — що?», був і здивований, і вражений.

Ми малюємо на стінах лікарень Ємєль з берізками і думаємо, що це наше. А це їхнє, російське. Ми дивимося російський мультик про князя Владіміра, читаємо на уроках рускіє биліни про Добриню Нікітіча чи Ілью Муромца – і думаємо, що це їхнє, а насправді це наше, українське.

У 1983 році я перемешкала зі Львова до Києва. У ремонті і прибиранні гарячково спливали перші дні і було не до форсу.

Якщо не буде правових способів убезпечити простих громадян від убивць за кермом, почнуться самосуди. І очільнику поліції Хатії Деканоїдзе, і міністру внутрішніх справ Арсену Авакову варто це усвідомити і почати шукати вихід, щоб зупинити цю п’яну вакханалію.

Років під 60 дідо мав професійну хворобу лісорубів - бронхіальну астму. Десь у цьому віці він вирішив, що прийшов час зробити те, на що не вистачало часу замолоду. З астмою дід почав носити і встановлювати залізні хрести на могилах своїх найближчих родичів.

російській імперії вдалося збудувати теорію, що русичі, Київська русь, князі, руські богатирі, історія і територія – все їхнє, і вони - наслєднікі. І ми, Карл, зі своїми «поросям» на стінах і своєю українською мовою – зайва ланка, яка їм все ламає!

Мало хто знає, що Богдан Ступка озвучував фільм «Пейзаж після мору» про Джеймса Мейса. Як він читав Мейса!