На відміну від Верховної Ради, чиї депутати досі б'ють байдики, не маючи можливості працювати в досі не створених комітетах, Київська міська рада свої постійні комісії вже створила. При цьому примудрившись обійтися навіть без бійок, хоча образ і словесних перепалок вистачало. Знову не задоволеними виявилися депутати від Блоку Тимошенко, які, маючи найбільшу в Київраді фракцію, постійно опиняються в дурнях.

Мабуть, такого непродуктивного початку роботи в історії Верховної Ради України ще не було. Хтось каже, що в усьому винна політреформа, яка поставила парламент перед необхідністю будь-що створити коаліцію, до чого наші депутати, звичні розриватися між власними шкурними (або бізнесовими) інтересами й необхідністю утримувати в народі бодай мінімальний рейтинг, іще не готові.

Учора для України був великий день: наша футбольна збірна дебютувала на чемпіонаті світу. І про які в таку історичну мить може йтися політичні коаліції, якщо саме це слово вже набридло більше гіркої редьки? Навіть Верховна Рада розпочала своє засідання з того, що головуючий Адам Мартинюк закликав побажати успіху нашим футболістам.

З огляду на зростання добробуту українських громадян, за кордоном відпочиває вже не набагато менше наших співвітчизників, ніж на Чорному та Азовському морях. Єгипет із його гарячим кліматом — одне з найулюбленіших місць «заморського» відпочинку. У цій країні навіть посеред зими температура води в Червоному морі фактично не опускається нижче 22—24 градусів, повітря ж у грудні вдень прогрівається до 25-28. Що вже казати про літні місяці — до плюс 40 в тіні! При цьому з двох головних курортів АРЄ варто обирати спокійніший Шарм-ель-Шейх — це той, що в Азії, на Сінайському півострові. Бо в більш урбанізованій і шумній Хургаді, що на протилежному, африканському, березі, упродовж значної частини року дмуть малоприємні холодні вітри. До того ж саме в Шармі уздовж усього Червономорського узбережжя зосереджено одну з головних переваг відпочинкового Єгипту — коралові рифи. Ви можете плавати поміж них і над ними в масці з трубкою без жодного ризику замерзнути й потонути — настільки в морі тепла й солона вода. Що вже казати про багатий тваринний світ коралів. Тут можна зустріти «ніс до носа» сотні видів яскравих тропічних риб, включно з муренами, восьминогів, скатів, морських їжаків тощо. Останніх варто остерігатися — їхні уколи дуже болючі.

Рекордна для України за весь період незалежності першотравнева демонстрація — ось, мабуть, і все, чим запам'ятається Чернігову мер Микола Рудьковський. І не тому, що більше ні на що він не здатен — без сумніву, у добре відомого в місті (зокрема, організацією демонстрацій протесту проти підвищення комунальних тарифів) соціаліста в політичному арсеналі знайшлося б ще чимало сюрпризів. Однак — не в цьому житті, чи то пак, не в цій каденції. Бо в цій пан Микола вирішив проміняти здобутий із такими трудами персональний кабінет у мерії на одне із 450 крісел під «куполом» Верховної Ради. Тобто Рудьковський зрікається посади міського голови Чернігова заради мандата народного депутата. Тож рано сердешні чернігівці зітхнули з полегшенням — на них чекає нова виборча кампанія. Одразу після того, як міська рада розгляне заяву «проходящого» мера і призначить нові вибори.

Протягом кількох останніх днів усі «політичні» дзвінки від читачів у редакції «УМ» — на одну тему. «Тільки подумайте, щойно виявилося, що Юля набирає 88 відсотків — і вони просто взяли і зняли те опитування, ну який же вони після цього «канал чесних новин»?!» — обурюється жіночка-інвалід І групи (голосувала за Тимошенко), запевняючи, що «5-й канал» посеред дня змінив тему свого опитування, нібито побачивши, що глядачі одностайно хочуть бачити Прем'єром Тимошенко. «Я знаю, ваш редактор — радник Президента, то хай він там йому порадить, що коаліції з «Регіонами» народ не простить! Це ж бандити, злочинці, ми ж проти них на Майдані стояли — як можна?» — ковтаючи від хвилювання слова, кричить у трубку чоловік, який представився «кандидатом наук Володимиром» («голосував за «Нашу Україну», бо Юля — популістка, а ПРП не пройшла б»).

М-да, настрій таки не той. Блукаючи напівпорожнім прес-центром «Нашої України», журналісти мимоволі згадували президентські вибори, коли в це саме приміщення йшли тому, що не йти було неможливо. Щось середнє між повстанською криївкою і зборами декабристів, де ти — в товаристві однодумців, рідних людей, де разом ви, затамувавши серце, вірите в перемогу і готуєтеся до бою...

82,6 вiдсотка голосів — із таким більш ніж переконливим результатом Олександр Григорович Лукашенко втретє переміг на президентських виборах у Білорусі. Про що після підрахунку 100 відсотків бюлетенів урочисто повідомила голова білоруського Центрвиборчкому Лідія Єрмошина, відзначивши також рекордно високу явку — 92,6 вiдсотка та скромний результат «єдиного кандидата» від опозиції Олександра Мілінкевича, який, за даними ЦВК, набрав усього лише 6% голосів. При цьому, як твердо оголосила пані Єрмошина, «ніяких істотних, серйозних порушень не зареєстровано, у тому числі і міжнародними спостерігачами. Нічого пікантного не трапилося». Коронною фразою білоруської «Підрахуйки» стала відповідь на прохання журналістів прокоментувати заяви опозиційних кандидатів, які на мітингу в Мінську по завершенні голосування заявили про масові фальсифікації: «Треба вміти програвати гідно. У тому числі й чоловікам».

Як маленьку, але таки перемогу сприймали ошукані вкладники будівельної «піраміди» «Еліта-Центр» появу указу Президента, яким глава держави офіційно звернувся до міського голови Києва Олександра Омельченка з розпорядженням розглянути питання «елітівців» на черговій сесії Київради.