У Харкові російська кінокомпанія «Феномен Філмз» приступила до зйомок фільма «Дау», який планують показати на Каннському кінофестивалі 2010 року. Принаймні таку амбітну мету ставить перед собою генеральний продюсер кінострічки Артем Васильєв, отримавши для реалізації проекту 10 мільйонів доларів. Головною фішкою майбутньої стрічки стане її масштаб (окрім Харкова, фільм зніматимуть у Росії, Азербайджані, Німеччині, Франції та Швейцарії), а також натуральність зйомок. «Ми не збираємося комп’ютерним способом у постпродакшені прибирати якісь приміщення чи елементи будівель, — повідомив на прес–конференції в Харкові Артем Васильєв. — Усю реальність, яку ви побачите у фільмі, створимо вживу».

Співробітники Київського інституту проблем управління імені Горшеніна розпитали харків’ян про їхнє життя–буття і зробили досить цікавий висновок. Незважаючи на те, що мешканці одного з найбільших вітчизняних мегаполісів украй невдоволені рівнем власного добробуту, переважна більшість із них, майже 84 відсотки, не планують шукати щастя за межами рідного міста, а значить — й України. Такого високого почуття патріотизму (хай навіть і забарвленого в місцевий колорит. — Авт.) сьогодні, за словами директора Інституту Костя Бондаренка, не проявляють мешканці жодного іншого міста країни. Щоправда, за іншими показниками, у Харкові, на жаль, «все як у людей». Тобто бажає бути кращим.

Науковці не люблять слова «Бог». Не самого Творця, звичайно (Господи, прости), а його релігійне визначення як особистості. Тим–то цікаво було почути лекцію, яку прочитав у харківському Будинку вчених доктор технічних наук Дмитро Переверзєв. Він спробував пояснити природу людської душі як енерго–інформаційну сутність, що покликана еволюціонувати в межах «єдиної вселенської програми — матриці, плану, системи», аби «стати більш значною версією самої себе». Хто противиться цьому покликанню, вступаючи в резонанс з основними законами Космосу, стверджував лектор, неминуче йде в небуття. Тема була настільки цікавою, що змусила шукати аналогічні теорії у викладі інших науковців. Знайдене порадувало і здивувало одночасно. Виявляється, багато вчених не тільки не заперечують факт існування Бога, а й навіть довели цю істину шляхом власних досліджень. Але їхні відкриття і досі не визнані як аксіома. Чому?

Мабуть, надто трагічно розташувалися цієї осені зірки над головою Василя Салигіна — одного з найвпливовіших харківських «регіоналів». Кілька тижнів тому місцеві члени ПР не захотіли бачити його своїм лідером і обрали на посаду керівника обласної організації депутата Верховної Ради Дмитра Шенцева. Через деякий час таке ж безкомпромісне «ні» пану Салигіну висловили члени фракції Партії регіонів обласної ради. А позавчора більшість депутатського корпусу звільнила його ще й із посади голови обласної ради.

Про перестрілку районну міліцію вчора вранці сповістив сам власник автівки. За його словами, зловмисники відкрили стрілянину по автомобілю, пошкодивши заднє скло і скло на дверях лівої частини іномарки. У салоні на момент нападу нікого не було, як і поблизу, тож від пострілів ніхто не постраждав.

Дивний усе–таки інструмент, цей прискорювач протонів та іонів, — адронний колайдер від ЦЕРНу — Європейської організації з ядерних досліджень, найбільшої у світі лабораторії фізики високих енергій. З одного боку, він здатний підтвердити або спростувати одразу кілька актуальних наукових гіпотез, зробивши тим самим справжній прорив у пізнанні Всесвіту. З іншого — викликає сповна виправданий містичний страх перед неминучим покаранням за майже біблійну надмірну цікавість. Існування певного ризику визнають і самі вчені. Правда, їх побоювання пов’язані не стільки із запуском гігантського прискорювача часток, скільки зі здатністю замовників цього експерименту розумно розпорядитися новітніми відкриттями. Причину цієї тривоги «УМ» роз’яснив доктор фізико–математичних наук, провідний науковий співробітник лабораторії ядерної фізики Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна Степан Дуплій. Свого часу він входив до колаборації (співпраці) CMS — одного з детекторів ВАК.

На Харківському фестивалі фантастики є непорушна традиція: зібрав три головні нагороди конвенту (золотий, срібний і бронзовий Кадуцєї) — отримай статуетку крилатого дракона за все одразу — талант, завзятість, працьовитість. Такий приз дорого коштує і в прямому, і в переносному розумінні цього слова, тому що підтверджує успішність свого володаря. На десятому, ювілейному, «Зоряному мосту» золотий міфічний герой дістався голові донецького клубу любителів фантастики «Странник», письменнику Федорові Березіну. І не випадково. На всьому СНГівському просторі йому немає рівних у «фантастичному» жанрі технотрилера. Можна сказати, один у полі — воїн, що, в принципі, і природно — серед письменницької братії офіцери ракетний військ зустрічаються украй рідко.

Десятий ювілейний фестиваль фантастики «Зоряний міст» зібрав цього року в Харкові рекордну кількість учасників. Тільки зареєструватися погодилося більше 400 осіб, а з тими, хто приїхав «сам від себе», було на порядок більше. Письменники, видавці, критики, редактори «галузевих» журналів і просто жанрові фани з зірковими бейджами на грудях і в підкреслено демократичних костюмах буквально окупували центральний корпус університету ім. Каразіна і прилеглу до нього територію. За чотири дні конвенту вони встигли обговорити значну частину «фантазійних» проблем (як, наприклад, проблема фіналу у творах цього жанру), посперечалися з філософами та психологами на тему кохання, сексу та гендеру, покаталися на повітряній платформі від Національного аерокосмічного університету імені Жуковського, роздали сиротам книги, обрали серед самих себе найкращих, труснули мізками на «Що? Де? Коли?» і навіть сходили в Харкові на Queen, що вже само собою фантастика.

— Просторий майдан Свободи Харкова тепер називають Queen City, тому що площі як такої тут більше немає. Одразу за монументальною постаттю Ілліча виросла найбільша в історії українських концертів сцена. Її ширина сягає 62 метрів, висота — 23, глибина майже 22 метри. Обабіч — офісні намети і територія, поділена на кілька зон для глядачів. На зведення концертного містечка інтернаціональна команда з чотирьохсот осіб із семи країн світу витратила майже тиждень. Сцену привезли з Бельгії дванадцятьма вантажівками, світлове обладнання та відеоекрани двома авіарейсами доставили з Великобританії, про звукову апаратуру подбали швейцарці. Для фахівців, які готували концерт, просто на майдані поставили великий намет із повним офісним інтер’єром. Тут і окремі кабінети, і коридори, і всі необхідні засоби зв’язку.

Зірки фантастики на «Зоряний міст» почали з’їжджатися за кілька днів до початку. По–перше, ювілей — це завжди цікавіше, ніж зазвичай. По–друге, харківський конвент став настільки популярним, що письменники, видавці, журналісти, які з року в рік відвідують цю літературну тусовку, вже не мислять середину вересня без неї. Тож до Харкова прибуло 350 гостей із 52 країн світу, серед яких чимало зірок міжнародного штибу.