Таполським і Ко закон дуже заважає. Ця типу «просунута» публіка морщиться від української мови, яка для тих, хто продовжує «фапати на мацкву», є символом «рагулєй». Вони – за «інтернаціонал» та «дрючьбу народів». Чесно кажучи, навіть не знаю, хто більший ворог – рашковани чи такі ось «общєчєловекі»?

Захід допоміг українцям змусити свої пост-савдепівські «еліти» відкрити свої карти на частину свого багатства. Питання тепер в тому, що українці з цим зроблять – знайдуть спосіб відправити всю цю богадільню на звалище історії, або знову залишать ще одну революцію незавершеною?

Не тих, хто стріляв у беззбройних, не тих, хто віддавав такий наказ. Ні, там на повному серйозі вирішують, чи мали право майданівці підніматися до Жовтневого палацу, навіщо вони це робили, якщо добрі дяді-беркутівці їх навіть не штурмували, і які ці протестувальники жорстокі й агресивні.

Однак, навіть, не заважаючи на це, готова була і далі захищати «книженцію». Але френди підказали зазирнути в кінець. Відкрила – а там список російської літератури. Бу-га-га-га! То от звідки Горький і Козьма П. Все ясно. Це підстава і стирчать з неї російські роги.

Президент Обама іде з Білого дому, не забираючи з собою мільйони «готівки» з-під подушки, не вивозячи з гаража 22 авто, не несучи під пахвою 100 наручних годинників, колекції картин і унікальні екземпляри книг, а його Мішель не збирається вдягати на себе 14 шуб і купу золотих дрібничок...

Я толерантна, поміркована людина, що народилася в Києві в абсолютно російськомовній родині, стикаючись з неандертальською суттю «русського міра», який не хоче вчитися, перебудовуватися, аналізувати, розвиватися, стаю лютим! Іноді Орестом Лютим.

Коли черговий депутат чи міністр заповнює розділ 12. ГРОШОВІ АКТИВИ в частині готівки, по обличчю пана Дубілета стікає чергова сльозинка. Це таки вирок українській банківській системі, ага. І ці люди сміялися над банками Чауса?!

– О, ні! – стогну я, і знову гукаємо в натовп, тільки вже чеський, – Ду ю спік інгліш?
Хоча, кого я питаю? Два дні тому ми вже шукали в Чехії англомовних. Чехи, як і німці, розводять руками. Поруч зупиняється жінка.
– Що Вам треба? – питає українською.

Чого варті тільки загиблі в боях соліст Паризької опери Василь Сліпак або Марк Пославський, колишній топ-менеджер CSFB і Louis Dreyfus! Це ж готові життєві історії для сценаріїв і фільмів. А у нас весь ефір «заповнений» Моторолою.

Москаль з самого ранку розганяє версію про те, що ці записки – фейк. Його зрозуміти можна, бо якщо підніметься серйозний кіпіш, він – потенційний співучасник злочину. Просто основні фігуранти «записок Суркова» – його політичні союзники на Закарпатті.