Взагалі-то, на добрий лад, новина мала б звучати так: Вперше від доби Розстріляного Відродження в Києві збудовано новий театр. І це, їй-богу, - прекрасна новина! Історична.

До розливів фекалій тут звикли - раз у два місяці щось прориває стабільно. Як правило, аварію усувають через кілька днів.
Увесь цей час веселі каламутні й смердючі струмочки стають невід'ємним елементом українського урбан-пейзажу.

Шановна редакціє улюбленої газети, хочу подякувати усьому Вашому колективу за продовження своїх традицій — робити корисну, потрібну і гарну газету.

Радять зробити ремінь тугим й не дуже гнутися під тарифом.

Російський «суд» продовжив арешт нашого колеги, журналіста Укрінформу Романа Сущенка ще на два місяці. Найвірогідніше – комбінація Кремля зі «справою про шпигунство» виявилася ще складнішою та масштабнішою, ніж це можна було передбачити.

Для мене Київ з його каштанами і Андріївським, був святим місцем, на якому відпочивала душа. Я приїздив спеціально, щоб посидіти під каштанами і послухати як кияни ввечері збираються поговорити і поспівати. Ви не пам'ятаєте? Тепер і не побачите такого.

Роздуми Олександра Ройтбурда про Театр на Подолі.

Саме за даними того перепису 1989 року про Голодомор уперше заговорили публічно - вже не в форматі приватних історій, а як про національну катастрофу, що змінила Україні демографію.

Я крутилася навкруги учительського столу Ольги Юхимівни. Як ми вийшли на цю тему, не пам’ятаю. Але чомусь Ольга Юхимівна мені почала розповідати про те, як вона приїхала в наше село працювати вчителькою, але замість цього їй довелося не дітей вчити, а ходити по домівкам, носити дітям хліб.

Наша влада любила та й продовжує розповідати, що яких на Донбасі оберуть, з такими і житимемо. Не житимемо ми після тих виборів. Ми не зможемо спокійно жити чи навіть вижити після виборів на решті території України, в результаті яких переможе опоблок чи будь-яка інша проросійська сила.