Не зробивши належних висновків із минулого, важко безпомилково мандрувати в майбутнє. Тож у ці січневі дні хочу зосередити увагу на визначній, доленосній даті в історії України.

На п’єдестали словоблуддя
По черзі лізуть шахраї.

Газета «Україна молода» — наша трибуна. Наша надія. Тому через вашу (і нашу) газету хочу звернути увагу на те, що відбувається на українському телебаченні.

Люди їдуть з України в надії потрапити в середовище, де у них є чесний шанс. Якщо не у них самих, то хоча б у їхніх дітей.

Серед багатого різноманіття сортів помідорів мені найбільше до вподоби надранні рослини. Адже так приємно поласувати першими запашними плодами!

Всі національності можуть користуватися своєю мовою, плекати мови своїх меншин, розвивати, вивчати, однак для порозуміння між усіма в Україні використовується українська мова. Вона як дашок, над усіма мовами, які є в Україні. Коли дашок не протікає, тоді й усім мовам під ним затишно.

В емоційній і пафосній інавгураційній промові Дональда Трампа є одна невелика фраза, яка, можливо, проливає світло на його підходи до світової політики. Вона звучить так: We do not seek to impose our way of life on anyone, but rather to let it shine as an example for everyone to follow.

У попередньому випуску «України молодої» наш читач зі Львова Юрій Панич просив коментар у ведучого сторінки «Книжка року» Костянтина Родика: яких розмірів видання можна вважати мініатюрним.

Нам мовчати було варто.
Та розпочати «базар» той
нас Незалежність змусила.

В одному готелі, куди ми приїхали у міні-відрядження, одна пані сказала: «Бідна дитина, замість того, щоб вдома займатися з нею, мама привезла її сюди...»