Ще одна заввага до "архітектурних дискусій"

Одна заввага до "архітектурних дискусій".

Взагалі-то, на добрий лад, новина мала б звучати так: Вперше від доби Розстріляного Відродження в Києві збудовано новий театр.

І це, їй-богу, - прекрасна новина! Історична.

Тому що, любі кияни й "співчувальники", в разі хто забув, - востаннє спеціалізоване театральне приміщення в клубі "Харчовик", тій симпатичній конструктивістській будівлі на Контрактовій, де нині міститься Дитячий музтеатр, - було відкрито в Києві - в 1933 (!) році: останнім відлунням уже "відстріляних" 1920-х.

Звідтоді - прошу вдихнути й видихнути - Радянська влада не збудувала в Києві жодного театру (тільки кінотеатри, оскільки "из всех искусств для нас важнейшим является кино и цирк" (В.Ленін).

Та ще - Палац "Україна", що призначений був для партз'їздів, але і з ним вийшла погана історія: в "Музеї покинутих секретів" я відтворила її так, як тоді, в 1970-ті, її в Києві переказувано, в дійсності ж архітектор не "повісився в ЦК", а делікатно звідти вийшов і скочив з мосту в Дніпро, - і ще жодного разу ніде я тої історії, свідки якій іще живі, не прочитала в документальному викладі, - от же цікаво, і чому б же то?..

Чому досі дружно мовчать на тему "советского культурного строительства" "києвознавці" й "києволюби"?..

Скільки за СРСР було зруйновано театральних приміщень (як, наприклад, Дім Дворянського зібрання на Майдані, "замінений" у 1975-76 рр. Будинком профспілок) - це окрема тема, до якої теж іще "не дійшли руки".

Ні в чому так переконливо не проявляється колоніальна політика, як власне в так званому "культурному будівництві", і "жодного збудованого театру в столиці за 83 роки" - для всякого тямущого найкраще свідчення, на який рівень "мєрзості запустєнія" було ту нещасну "столицю" приречено...

А ще це означає, що чотири (так, чотири!) покоління киян було наглухо відрізано від самого концептусучасної театральної архітектури.

Хто не сильно шариться за кордоном по європейських театрах - так і змушений був лишатися в своїх уявленнях про театральне приміщення на рівні "плюшу з балкончиками".

Подумайте про це, перш ніж обурюватися новим театром. Гарненько подумайте.

Може, тоді ви так само нетерпляче чекатимете в ньому першої прем'єри, як чекаю я, - щоб зацінити інтер'єр.

І, можливо, порадіти, - що ми таки потроху вилазимо з тьми нашої "колоніальної ночі"...

Дивіться також фото з відкриття фасаду Театру на Подолі, яке відбулося у вівторок зранку, а також відео з висоти пташиного польоту.

І читайте думку художника Олександра Ройтбурда та письменника Сашка Лірника, які належать до тих киян, що нещадно критикують споруду.