Базарна тема продовжує бути актуальною для хмельничан, а надто для міської влади. «УМ» свого часу повідомляла про початок будівництва неподалік тамтешнього аеропорту торгово-сервісного центру «Поділля». Реалізація цього унікального проекту вартістю 32 мільйони доларів, який не має аналогів на всьому пострадянському просторі, викликає обгрунтоване зацікавлення одних і неприхований спротив інших.

У цьому році полтавські металісти завдали місцевій філії Укртелекому збитків на суму майже 100 тисяч гривень. За словами начальника центру обслуговування споживачів і продажу послуг Полтавської дирекції ВАТ «Укртелеком» Володимира Дудки, головними об'єктами дикунського полювання за кольорметом залишаються кабельні мережі. Власне, нічого дивного в тому, що зловмисники все частіше уподібнюються кротам й у пошуках металевої «поживи» зариваються у землю, немає — на поверхні ж уже майже все розкрадено...

Коли декілька років тому один із підприємців Рівного викупив будівлю занедбаної пельменної, де найпопулярнішою і найдешевшою на той час «стравою» була оковита, багато хто сумнівався у вигідності такого роду капіталовкладення. Адже ступінь зносу будинку досяг уже того рівня, коли легше демонтувати те, що залишилося, i будувати «з нуля», аніж намагатися відремонтувати старе. Так і було зроблено, хоча будівництво внаслідок цього й розтягнулося на декілька років. Та ось нарешті першому заступнику голови обласної ради Валентину Кроці та міському голові Віктору Чайці випала честь урочисто перерізати стрічку перед дверима двоповерхового «Марлену» й у такий спосіб сповістити громаду, що в місті з'явився сучасний готель, який відповідає європейським стандартам комфорту.

Наступний рік пройде під знаком посилення неоколоніальної політики Росії, і найбільш ласою мішенню російських інтересів на пострадянському просторі є Україна. Кремль активно впроваджуватиме в нашій державі свої інтереси — через прямий політичний вплив, через бізнес-структури, через контроль за зміною української владної еліти.

Донеччина продовжує підтримувати імідж регіону, де чимдалі від війни більшає не тільки ветеранів, а й знайдених боєприпасів тих часів. Причому, як переконує випадок у Слов'янську, небезпечний «бізнес» взялися освоювати навіть правнуки тієї війни.

Виявляється, виростити квіти для продажу ще складніше, ніж вигодувати кабанчика, але задоволення — естетичне та фінансове — незрівнянно більше. Секретами професійного квітникарства ділилися учасники міжнародної конференції «Квіти—2003», що відбулася наприкінці минулого тижня в курортному місті Яремча. У незвичайному зібранні взяли участь представники усіх регіонів нашої держави, а міжнародності їй додали гості з Польщі та Росії.

Учасники конференції з допомогою польських фахівців, котрі у квітникарстві на кілька кроків випереджають своїх українських колег, проштудіювали увесь технологічний ланцюг вирощування квітів, зокрема гербер, від дозування мікроелементів до боротьби зі шкідниками. На виставленій у фойє санаторію «Яремча» експозиції були представлені кращі зразки посівного матеріалу, добрив та засобів захисту рослин.
Про стан справ у одній з «найкрасивіших» галузей вітчизняної економіки та її перспективи — в ексклюзивному інтерв'ю «УМ» керівника Асоціації квітникарів України Ірини СЛОБОДЯН.

Десь, колись, в якійсь країні жив собі поет... Власне, він і зараз живе — пише вірші, музику, пірнає на дно морів та океанів і натхненно куховарить на очах у безтямно закоханих фанаток. Тільки країни СРСР, яка подарувала мільйонам меломанів свого кумира, вже не існує. Хоча появою у нашому житті Андрія Макаревича ми маємо завдячувати і всім її хибам також — зрештою, благополучніша країна таки звужує тематику творчості й не так активно стимулює образне мислення. Зараз Макаревич, незважаючи на своє російське громадянство та московську прописку, продовжує належати усім тим, хто вміє вслухатися у кожне його слово, вчитатися між рядків його поезій i не втомлюватися і ледь не щодня перепитувати у продавців музичних яток, чи не з'явилося чогось новенького від «Машиністів». Завтра вони обожнюватимуть його ще й iз чаркою в руках — Андрій Вадимович святкує п'ятдесятиріччя.

Сьогодні на газон НСК «Олімпійський» вийдуть київське «Динамо» та міланський «Інтер», щоб зіграти в той досить рідкісний футбол, коли лише перемога потрібна обом суперникам. Навіть у випадку нічиєї обидві команди можуть залишитися за бортом Ліги чемпіонів. У такій ситуації можна було б передбачити гру на зустрічних курсах, яку так полюбляють уболівальники. Якби це зустрічалися не італійці з українцями. Адже обидві футбольні школи мають величезний досвід досягнення позитивного результату і при грі від оборони. Скажімо, «майже наш» Каха Каладзе з «Мілана» передбачає саме таку тактику киян. З огляду на те, що саме в такому стилі динамівці перемагали не одного серйозного суперника в єврокубках, у подібну настанову Олексія Михайличенка можна було б повірити. Але тут знову «якби». На жаль, історія свідчить, що якраз із клубами з Апеннін номер «від оборони» у виконанні «Динамо» ніяк не проходить. Кияни взагалі жодного разу не перемагали італійців (до речі, на відміну від «Чорноморця» та «Шахтаря», які в далеких 75—76 роках минулого століття з однаковим рахунком 1:0 обігрували вдома, відповідно, «Лаціо» та «Ювентус»).

Гвінет Пелтроу, яка свого часу «відірвала» «Оскара» за роль у фільмі «Закоханий Шекспір», нарешті не просто сама закохалася, що називається, по повній програмі, а й завагітніла. 31-річна голлівудська кінозірка чекає дитину від свого бойфренда Кріса Мартіна, вокаліста британської рок-групи «Колдплей». Принаймні про це минулого тижня повідомила журналістам речниця Мартіна, додавши, що поява первістка очікується наступного літа.

Легендарна рок-група «Роллінг стоунз» може розвалитися. Як часто буває в таких випадках, винні в усьому заздрощі: гітарист групи Кейт Річардс висміяв свого друга й лідера «роллінгів» Міка Джаггера за те, що той погодився прийняти рицарський титул. Урочиста церемонія посвячення Джаггера в рицарі Британської імперії відбудеться 12 грудня у присутності королеви Єлизавети ІІ. «Тепер у мене немає жодного бажання ділити сцену з цією поважною персоною у вінці й мантії, — саркастично заявив Річардс. — Це вельми сумнівна честь. Просто смішно приймати такі брязкальця з рук влади, яка свого часу намагалася засадити нас за грати! По-моєму, «Роллінг стоунз» брати подачки не до лиця!».