Мистецтво — страшна сила. Особливо тоді, коли це «мистецтво» — реп, а «митець» — Емінем. Оскільки білошкірий репер номер 1 не надто переймається реакцією солідної публіки на свої тексти — головне, щоб молодь дуріла, а «старі шкарбани» все одно ні біса в реп-композиціях не тямлять, — у нього можуть виникнути серйозні проблеми. Річ у тім, що спецслужби США висловлюють велике занепокоєння кількома рядками з нового твору Емінема, які можуть містити загрозу для безпеки й життя президента країни Джорджа Буша.

Коли своїми силами людина не може впоратися з якоюсь проблемою, навіть у наш вік технічного прогресу на допомогу їй приходить природа. Це можуть підтвердити й у поліцейському управлінні американського штату Каліфорнія, де віднедавна для боротьби зі злочинністю використовують нову зброю: аерозоль із запахом... скунса.

Зустрічаються на цвинтарі двоє небіжчиків:
— Ти ким був за життя?
— Директором банку.
— Та брешеш, мабуть.
— Щоб я здох!

12 грудня спливає рік iз дня смерті Миколи Амосова. Відомий хірург не дожив до свого ювілею трохи менше року. Цьогоріч 6 грудня йому б виповнилося 90. У пам'ять про Миколу Михайловича у столиці на колишній вулиці Протасів Яр, яку, до речі, у квітні перейменували на вулицю Амосова, з'явився барельєф із зображенням видатного лікаря.

Чергова няня Кремінської школи-інтернату №1 пішла перевірити приміщення спального корпусу години за дві до підйому. Такий обхід входив до її службових обов'язків. А притаманне вже немолодій жінці сумління цього разу врятувало життя усім її підопічним.

Навіть вигадані страхіття в кінотрилерах «Щелепи» чи «Дантист» тьмяніють перед моторошними діями двох реальних «дантинстів» з Макіївки. Хоча до того жахливого вечора молодики, розповідають, майже нічим не відрізнялися від своїх ровесників.

У Христинівському районі Черкаської області тамтешнім мешканцям життя не було від невідомих крадіїв алюмінієвих мисок, каструль, черпаків та ложок. Нахабні злодії забирали не тільки те, що погано лежить на вулиці, а й те, що стояло на припічку в літній кухні, приміром.

Харківська мерія наполегливо шукає можливість прилаштувати у чиїсь надійні руки свої повітряні ворота. Причому в будь-який пристойний спосіб: від передачі в оренду до їх повного продажу. І хоча повідомлення про намір влади вже давненько «висить» в інтернеті і блукає світом у вигляді так званого мемурандуму інвестора, потенційні власники і досі не вишикувалися у чергу. Основну причину управлінці озвучують так: вкладені в аеропорт кошти інвестор зможе повернути не раніше, ніж років через десять.

Із розквартированим у Кременчуці концерном «Крюківський вагонзавод» кияни познайомилися переважно завдяки «столичному експресу», адже перші в Україні пасажирські вагони для нього виготовили саме кременчужани. Невдовзі ж те знайомство поглибиться у найбуквальнішому значенні слова: Крюківський вагонзавод виграв тендер на постачання Київському метрополітену чотирьох ескалаторів завдовжки 45 метрів кожний. Встановлять їх на новій столичній станції «Сирецька», яку планують здати в експлуатацію восени наступного року.

Хоча Рівненська міська профспілка незалежних перевізників (таксистів) і належить до новонароджених організацій, та з нею рахуються. Бо створювалася не задля «галочки» у звітній документації, а для реального захисту водіїв. Виникла ж вона лише три місяці тому у відповідь на плани міського голови Рівного Віктора Чайки поступово витіснити приватників з ринку перевезень шляхом збільшення ставки єдиного податку і створення різноманітних пільг службі радіотаксі «0-59», що перебуває під особистим патронатом мера. До речі, жоден із керівництва профспілки зарплати не отримує, а ті 5 гривень щомісячного внеску, які зобов'язується сплачувати кожен новий член профспілки, йдуть на реальну допомогу водіям — на ремонт авто, лікування тощо.