Полтавська «пляс Пігаль» (ідеться про відрізок автомагістралі Київ—Харків у межах міста, який «пасуть» місцеві й заїжджі повії) уже втрачала свої «багнети». Щоправда, раніше від рук зловмисників гинули тільки тамтешні «солдатки» придорожнього кохання. Тепер, здається, дійшла черга й до «солдатів», себто тих, хто «пасе» самих повій...
Українські військовослужбовці в Іраку завтра отримають досить оригінальний і незвичний подарунок — понад дві тисячі дитячих листів-привітань iз Днем Збройних сил України. У п'ятницю дiти (учні 49 шкіл Солом'янського району Києва) особисто завітали до корпункту Головного командування сухопутних військ ЗС, аби передати свої доробки командувачу генерал-полковнику Петру Шуляку ( він і має завезти листи до Іраку в наш миротворчий контингент). Дітлахи (а це переважно учні перших-других класів) до написання листів поставилися дуже серйозно: особисто виконали конверти (деякі з них просто вражали своїми розмірами), розмалювали їх і написали зворотну адресу — більшість малят сподівається на те, що миротворці обов'язково напишуть відповідь.
Що не кажіть, але приємно знову потрапити в школу, коли вже призабувся терпкий крейдяний дух класних кімнат, а серце давно не зривається від звуку шкільного дзвінка. І вдвічі приємніше, коли потрапляєш туди на важливе свято як почесний гість, от як я — до школи №12 міста Ірпінь, що на Київщині, на святкування 9-річчя учнівської організації «Країна Роксоланія». Ім'я вашої покірної слуги, що представляла «Україну молоду», значилося у реєстрі VIP-персон — представників іноземних дипкорпусів в Україні. Уважні читачі газети повинні пам'ятати про цю, вже згадувану нами, «школу лінгвістики», де вивчають рекордну кількість мов — 17, тому обов'язково серед запрошених мали бути дипломати тих країн, чиї мови викладаються у школі. А це — Хорватія і Сербія, Польща і Білорусь, Греція. Не менш очікуваними були учні гімназії з Рогатина (рідного міста Насті Лісовської), що приїхали у супроводі мера Володимира Гусака, і краєзнавця, видатної людини Михайла Воробця, який протягом 17 років досліджує історію Роксолани.
Мій онук, який добре вчиться, раптом одержав з історії четвірку. За сучасною системою — тверду двійку. Я дуже здивувався: «Як таке трапилося?» Внук пояснив: «На запитання вчительки, що таке держава, я відповів, що це — певний етап у розвитку історії суспільства». Я замислився: а як справді можна вичерпно визначити сутність поняття «держава»?
«Про Грінченка казали, що він більше працював, ніж жив, — розповідає Валентина Сушко, заввідділом Харківського історичного музею (де нині експонується виставка, присвячена цьому видатному слобожанцю). — За 47 років він устиг стати і одним з найвидатніших українських літераторів ХІХ століття, педагогом і видавцем. В усьому Грінченку допомагала дружина Марія Миколаївна. Над чотиритомним «Словарем української мови», званим тепер «словником Грінченка», вони працювали удвох, по 10-11 годин на добу зводячи попередні записи в єдине зібрання лексичного фонду».
Якщо відверто, то багато хто з вітчизняних уболівальників гандболу з тривогою очікував виступу жіночої збірної України в груповому турнірі чемпіонату світу, який триває у Хорватії. Мовляв, підготовка була, як завжди, проблематичною, особливо у плані фінансування й проведення контрольних поєдинків, та й суперники випали досить сильні — норвежки та румунки входять до еліти світового гандболу. У такій ситуації прийнятним результатом, а хтось скаже — і максимальним — для наших дівчат стало б третє місце в групі, яке забезпечило б вихід до наступного етапу. Скептики були жорстоко осоромлені — три очки у двох поєдинках із головними конкурентками майже гарантували «синьо-жовтим» право на продовження боротьби за медалі чемпіонату та олімпійські ліцензії. Справа залишалася за малим — перемогти відвертих аутсайдерів нашої вісімки, команди Тунісу, Аргентини та Японії. З цим завданням українки справилися блискуче, не давши жодного приводу для сумнівів у своїй «груповій» перемозі в місті Карловац.
Після того як головний тренер національної збірної Олег Блохін iз властивим йому максималізмом оголосив, що на чемпіонат світу 2006 року українці повинні потрапляти з першого місця у групі, результат жеребкування німецького «мундіалю», очевидно, вже не мав значення. Адже новий наставник iз перших днів вирішив зібрати команду з психологією лідера. І все ж наскільки б ми не підбадьорювали себе, у Франкфурті минулої п'ятниці обирали суперників, залежно від яких і буде вироблено стратегію збірної на найближчі два роки.
Смаглява українська «міска» Ілона Яковлєва, як сказано на присвяченій їй сторінці сайту www.missworld.org, народилася у Харкові, «великому промисловому місті України». Дівчина вчиться на третьому курсі економічного факультету Національного університету і прагне стати «успішною жінкою». Окрім того, 22-річна Ілона захоплюється співом, танцями, поезією та читанням. Любить тримати себе у формі й танцювати на дискотеках. На завершення цієї скупої інформації – скромне повідомлення про те, в яких (зокрема) країнах уже встигла побувати цьогорічна українська «міс»: у США, Туреччині, Франції, Німеччині, Австрії, на Барбадосі та Мальті... І в Росії.
